25 квітня 2026 року в Житомирі, у районі Мальованка, відбулося урочисте освячення храму Божого Милосердя. Акт консекрації звершив ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький SDB.
На урочистість прибули численні священники з різних парафій, а також провінціал Згромадження Паллотинів, отець Вальдемар Павлік SAC. Перед початком Літургії голова парафіяльного комітету вручив символічні ключі від храму єпископу як знак того, що саме він, як пастир дієцезії, відкриває цей дім для Божого народу. Після цього двері храму відчинилися для всіх присутніх.
У своїй проповіді єпископ Віталій Кривицький звернув увагу на глибокий духовний сенс цього дня, поєднуючи біблійні читання з подією освячення храму.
Звертаючись до першого читання з Книги Неємії, він пригадав про народ, який після довгих років вигнання наново відкриває Боже слово. Люди слухають його від ранку до полудня і плачуть — не від смутку, а від усвідомлення, як далеко відійшли від Бога. Але цей плач веде до радості, бо Господь знову промовляє до них. «Саме тому важливо, щоб у цьому храмі Боже слово не лише звучало, але було зрозуміле і прийняте серцем — таке, що здатне перемінювати життя», — підкреслив єпископ.
Коментуючи Євангеліє, владика звернув увагу на образ храму, який зовні функціонує добре, але втрачає своє головне призначення. «Христос входить у цей простір, щоб нагадати: храм — це не місце торгу, а місце зустрічі з Богом. Тому освячення сьогоднішнього храму є запрошенням знову поставити Бога в центрі — не лише цього місця, але й людського серця. Справжня святиня — це не тільки будівля, але спільнота віруючих. Кожен із нас є “живим каменем”, який Бог формує і ставить на своє місце. І лише тоді храм стає живим, коли наповнюється вірою, молитвою і єдністю», — зазначив єпископ Віталій.
Після цього відбувся обряд консекрації. Вівтар і стіни храму були намащені освяченим єлеєм і окаджені, що символізує їх повне посвячення Богові. Після цього запалили свічки на вівтарі, а завершенням обряду стало урочисте ввімкнення освітлення — знак того, що відтепер цей храм є місцем Божої присутності.
На завершення Літургії настоятель парафії, о. Ярослав Ольшевський SAC, подякував усім, хто долучився до будівництва храму: священникам, доброчинцям і парафіянам. У відповідь вірні також висловили йому вдячність за роки праці, витривалість і вірність служінню.
Цей день став не лише завершенням довгого шляху, але й початком нового етапу — життя храму, який покликаний бути живим місцем зустрічі людини з Богом.
За матеріалами сайту Київсько-Житомирської дієцезії.
