Проповідуючи під час Святої Меси з нагоди пресвітерських свячень, Папа Лев XIV вказав новим священникам на деякі важливі аспекти священничого служіння, нагадуючи про єдність з Господом, що веде до усвідомлення свого зв’язку з народом, про те, що не слід боятися дійсності, яка нас оточує та пам’ятати, що вони є «каналом», а не «фільтром» Божої благодаті.
Про це пише Vatican News.
«Дорогі браття й сестри, ця неділя сповнена життя! Хоча смерть навколо нас, обітниця Ісуса вже збувається: “Я прийшов, щоб мали життя і мали його в повноті” (Йн 10,10)», – цими словами Папа Лев XIV розпочав свою проповідь, яку виголосив під час Святої Меси в базиліці Святого Петра у Ватикані в неділю, 26 квітня 2026 року. Під час Євхаристійного богослужіння Єпископ Риму рукоположив десять священників, які навчалися в римських семінаріях. Звертаючись до кандидатів до свячень, він зауважив, що у їхній готовності бачимо «великодушність й ентузіазм», а зібравшись навколо єдиного Вчителя, «відчуваємо силу, яка нас відроджує», нею ж є Святий Дух, «Який пов’язує людей і покликання в свободі».
Єдність з Богом і спільнотою
Переходячи до роздумів над покликанням, Святіший Отець підкреслив, що служіння пресвітера є служінням сопричастя. Оте «життя в повноті», про яке говорить Ісус, приходить до нас у дуже особистій зустрічі з Сином Божим, але відразу відкриває на народ братів і сестер. «Ось перша таємниця життя священника. Дорогі висвячувані, чим глибший ваш зв’язок із Христом, тим радикальнішою є ваша приналежність до спільної людської природи. Між небом і землею немає протистояння чи суперництва: в Ісусі вони назавжди поєднуються. Ця жива й динамічна таємниця пов’язує серце нерозривною любов’ю: вона зобов’язує його і наповнює», – сказав проповідник, додаючи, що як і подружню, так і любов, яка спонукає до целібату заради небесного царства, «потрібно оберігати та завжди оновлювати». Йдеться про те, щоб любити, й дозволити себе любити в свободі. «Це спосіб, який зробить з вас не тільки добрих священників, але також чесних, відкритих громадян, будівничих миру та соціальної дружби», – додав Лев XIV.
Дійсність не повинна лякати
Далі проповідник звернув увагу на слова з євангельського уривка, в якому Ісус, називаючи Себе Добрим Пастирем, перестерігає перед «злодіями й розбійниками», які приходять «щоб красти, вбивати й вигублювати», а розпізнати їх можна, бо мають інший голос, незнайомий. «У Господніх словах відчувається глибокий реалізм: Він знає жорстокість світу, в якому Він крокує разом з нами. Своїми словами Він нагадує про різні форми фізичного, але насамперед духовного насильства. Проте це не заважає Йому віддати своє життя. Викриття не перетворюється на відмову, а небезпека не спонукає до втечі», – мовив Папа, додаючи, що друга таємниця життя священника полягає в тому, що «дійсність не повинна нас лякати», бо «нас кличе Владика життя». «Нехай служіння, яке вам доручається, найдорожчі, передає мир тих, хто навіть серед небезпек знає, чому він перебуває в безпеці», – побажав він.
Спасіння, яке вже діє
У цьому контексті Святіший Отець зазначив, що сьогодні потреба в безпеці часто робить людей агресивними, замикає спільноти в собі, спонукає шукати ворогів і цапів-відбувайлів. Навколо нас і в нас буває багато страху. «Джерелом вашої безпеки має бути не ваша посада, а життя, смерть і воскресіння Ісуса, історія спасіння, в якій ви берете участь разом зі своїм народом. Це спасіння, яке вже діє у тому добрі, що тихо звершується», – сказав він, звертаючись до кандидатів до рукоположення, нагадуючи, що громади, до яких вони будуть послані, є місцями присутності Воскреслого. «Ви розпізнаєте Його рани, впізнаєте Його голос, знайдете тих, хто вкаже вам на Нього. Це спільноти, які допоможуть і вам стати святими! А ви допоможіть їм іти разом за Ісусом, Добрим Пастирем, щоб вони ставали місцями – садами – життя, яке відроджується і передається іншим», – мовив Лев XIV.
Відчинені двері
Далі Папа зауважив, що Ісус, назвавши Себе пастирем, говорить також про Себе як про «ворота для овець». Проповідник пояснив, що в Єрусалимі були «Овечі ворота», поблизу купелі Витезда, через які заводили обмитих овець і ягнят, призначених на жертвоприношення, у храм. «Протягом століть двері – часто справжній портал – запрошували переступити поріг Церкви», – сказав Лев XIV, закликаючи священників: «Сьогодні, як ніколи раніше, особливо там, де цифри, здається, вказують на розрив між людьми та Церквою, тримайте двері відчиненими! Впускайте людей і будьте готові вийти. Це ще одна таємниця вашого життя: ви – канал, а не фільтр. Багато хто вважає, що вже знає, що є за тим порогом. Вони носять із собою спогади, можливо, з далекого минулого; часто там є щось живе, що не згасло і приваблює; іноді, однак, є й інше, що ще кровоточить і відштовхує. Господь знає і чекає. Будьте віддзеркаленням Його терпеливості та лагідності. Ви належите всім і призначені для всіх!».
Мапа до спасіння
Ісус каже, що хто ввійде через Нього, той спасеться, «ввійде, вийде та знайде пасовище». Папа наголосив, що Господь не придушує нашу свободу, а тому двері Церкви відчинені «не для того, щоб відчужити нас від життя», яке «не вичерпується в парафії, асоціації, в рухові чи групі». «Дорогі мої, – закликав Лев XIV, – виходьте і відкривайте для себе культуру, людей, життя! Захоплюйтеся тим, що Бог вирощує, хоча ми цього не сіяли. Ті, для кого ви будете священниками – миряни та сім’ї, молодь і люди похилого віку, діти та хворі – живуть на пасовищах, які ви повинні пізнати. Іноді вам здаватиметься, що у вас немає мап. Але їх має Добрий Пастир, голос Якого, такий знайомний, потрібно слухати».
