Проповідуючи під час Святої Меси у столиці Анголи, Святіший Отець сказав, що євангельський уривок про Емаус є віддзеркаленням історії цієї прекрасної і зраненої країни, яка прагне надії, миру і братерства. Він закликав будувати країну, де назавжди будуть подолані ворожнеча і поділи, де зникнуть ненависть і насильство, та виявляти жести співчуття та солідарності щодо тих, хто цього найбільше потребує.
Про це пише Vatican News.
Неділя, 19 квітня 2026 року – це сьомий день Апостольської подорожі Папи Лева XIV до Африки й другий день перебування в Анголі, третій країні континенту, яку він відвідує в рамках візиту. Цього дня вранці Наступник святого Петра відслужив Святу Месу на еспланаді столичного житлового комплексу Кіламба.
Коментуючи євангельський уривок про учнів з Емаусу (див. Лк 24,13-35), Святіший Отець звернув увагу на двох учнів, які «з розбитим серцем і смутком, вирушають з Єрусалиму, щоб повернутися до свого села Емаус». «Вони бачили, як помер той Ісус, на якого вони покладали надію і за яким слідували, і тепер, розчаровані та знесилені, повертаються до своїх домівок», розмовляючи між собою про все, що сталося. Папа наголосив, що хоч «їм потрібно про це говорити», вони, однак, ризикували, «залишитися у полоні болю, закритими для надії».
Не зупинятися на відчаю та зневірі
Лев XIV зазначив, що у цій початковій сцені з Євангелії він бачить «віддзеркалення історії Анголи, цієї прекрасної і зраненої країни, яка прагне надії, миру і братерства». Він порівняв розмову двох учнів, які з сумом згадують те, що сталося з їхнім Учителем, з болем, який позначив цю країну, «тривалою громадянською війною з її наслідками – ворожнечею та поділами, розтратою ресурсів та бідністю». Єпископ Риму застеріг, що «коли тривалий час занурюватися в історію, позначену болем, то ризикуємо повторити долю двох учнів з Емаусу: втратити надію й застигнути в зневірі». Папа вказав на те, що учні, «справді, йдуть, але все ще зупинилися на подіях, що сталися три дні тому, коли вони бачили, як помер Ісус; вони розмовляють між собою, але не сподіваються на вихід із ситуації», додавши, що вони «розмовляють про те, що сталося, із втомою тих, хто не знає, як почати спочатку, і чи це взагалі можливо».
Ми не самотні
Святіший Отець зауажив, що Воскреслий Христос «живий і йде поруч з нами, коли ми йдемо дорогою страждання і гіркоти», Він «приєднується до двох розчарованих і зневірених учнів і, стаючи їхнім супутником у дорозі, допомагає їм зібрати воєдино уламки тієї історії, поглянути за межі болю, відкрити, що вони не самотні на цьому шляху і що на них чекає майбутнє, в якому й досі живе Бог любові». «І коли Він зупиняється, щоб повечеряти з ними, сідає за стіл і ламає хліб», тоді «відкрилися їм очі, і вони впізнали Його».
Не відривати погляду від Ісуса
У цьому контексті Лев XIV сказав, що для мешканців Анголи це – «шлях до нового початку: з одного боку – впевненість, що Господь супроводжує нас і має до нас милосердя, з іншого – зусилля, яких Він від нас очікує». Він сказав, що «ми відчуваємо присутність Господа, насамперед, у стосунках з Ним, у молитві, у слуханні Його слова, яке розпалює наші серця, як і серця тих двох учнів, і, насамперед, у звершенні Євхаристії». Отож, Єпископ Риму закликав бути пильними щодо «тих форм традиційної релігійності, які, безперечно, належать до коренів їхньої культури, але водночас ризикують заплутати та змішати магічні й забобонні елементи, що не допомагають на духовному шляху». Він заохотив вірних «залишатися вірними тому, чого навчає Церква, довіряти своїм душпастирям і не відривати погляду від Ісуса, Який відкривається нам особливо у Слові та Євхаристії». Папа запевнив, що ми не є самотніми на цьому шляху. Говорячи про двох учнів з Емаусу, які «впізнали Ісуса, коли Він ламав для них хліб», Папа наголосив, що і «ми маємо впізнавати Його саме так: не лише в Євхаристії, але скрізь, де є життя, що стає розламаним хлібом, скрізь, де хтось, як і Він, дарує співчуття».
Будувати братерство і мир
Святіший Отець сказав, що історія цієї країни, «соціальні та економічні проблеми, а також різні форми бідності вимагають присутності Церкви, яка вміє супроводжувати на цьому шляху та чути крик своїх дітей». «Ангола потребує єпископів, священників, місіонерів, черниць і ченців, мирянок і мирян, які мають у серці бажання розламати своє життя і віддати його один одному, присвятити себе взаємній любові та прощенню, будувати простори братерства і миру, здійснювати жести співчуття та солідарності щодо тих, хто найбільше цього потребує», – мовив проповідник. Папа наголосив, що «ми можемо і хочемо будувати країну, де назавжди будуть подолані старі поділи, де зникнуть ненависть і насильство, де рана корупції буде зцілена новою культурою справедливості та ділення між собою. Тільки так буде можливе майбутнє, сповнене надії, особливо для тих багатьох молодих людей, які її втратили». Святіший Отець заохотив слухачів «дивитися в майбутнє з надією та будувати надію на майбутнє». «Не бійтеся цього!» – сказав він, наголосивши, що Воскреслий Ісус, «закликає бути свідками Його воскресіння та творцями нового людства й нового суспільства».
