Державний Секретар Святого Престолу відвідав нове відділення діалізу ватиканської педіатричної лікарні. Після цього він виступив з доповіддю під час зустрічі на тему «Культура дарування», в якій зазначив, що кожен внесок, також і фінансовий, на підтримку хворих стає «Провидінням, яке проходить через руки людини». Якість цивілізації, за його словами, «вимірюється здатністю піклуватися про найслабших».
Про це пише Vatican News.
Природа дарування, протилежна епосі, коли все вимірюється «у категоріях прибутку, віддачі та користі». Що можна дарувати? Багато чого, все. Гроші, які, коли їх надихає любов, стають «інструментом справедливості». Орган, щоб підтвердити любов, яка «перемагає смерть». Час, який у сучасному шаленому ритмі життя стає «однією з найвищих форм любові». З такими словами кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Святого Престолу, виступив у вівторок, 17 лютого 2026 року, під час зустрічі, присвяченій темі «Культура дарування», що відбулася в педіатричній лікарні «Bambino Gesù». Перед початком заходу кардинал відвідав і поблагословив нове відділення діалізу ватиканської лікарні.
Матеріальний дар як конкретна форма любові
«Дарування – це тиха, але надзвичайно впливова мова, якою чоловіки і жінки висловлюють найкраще в собі», – заявив кардинал Паролін, підкресливши, що великодушність дозволяє вийти за межі себе і відкритися для ближнього. Існує безліч форм дарування, але всі вони прославляють Бога, коли здійснюються «чистим серцем і наміром». Найбільш видима форма – економічна – часто вважається «найпростішою, найменш духовною», проте вона може стати конкретною формою любові, як вчив сам Ісус, згадуючи жест вдови, яка принесла до храму кілька дрібних монет, на перший погляд незначних, але для неї надзвичайно цінних. «Ми повинні довіряти Богові, але Він діє через людей», – підсумував доповідач, підкресливши, що матеріальна щедрість повертає гідність і робить можливим піклування також у майбутньому. У цьому контексті кардинал Паролін подякував усім, хто підтримує лікарню Bambino Gesù, здійснюючи не тільки жест великодушності, але й беручи участь у «місії піклування і надії, оберігаючи життя та гідність».
Дарування органів – любов, яка перемагає смерть
Державний Секретар далі вказав на другу форму дарування, а саме донорство органів, яке є особливо важливим у відділеннях діалізу. Цей вчинок відображає слова Ісуса: «Ніхто не має більшої любові, ніж той, хто віддає своє життя за друзів своїх». Цей жест набуває ще глибшого значення, коли його здійснюють батьки, які у «величезному стражданні» від втрати здатні породити «життя, надію і майбутнє» для інших, подолавши відчай і давши іншій дитині «можливість вирости». «Людське життя – це взаємини і спілкування, в подарованому тілі б’ється любов, яка не піддається смерті», – додав доповідач.
Дарування часу – свідчення в нашій епосі поспіху
Врешті, дар, доступний для всіх, який можна дарувати щодня: час. «Вміти вислухати, супроводжувати, бути поруч. Сказати комусь: ти важливий для мене», – зазначив кардинал Паролін, вказуючи, зокрема, на приклад численних волонтерів, які допомагають хворим і сім’ям «без шуму і галасу», втілюючи притчу про милосердного самарянина: зупинитися, наблизитися і заопікуватися. Він згадав і подякував за роботу лікарів, медсестер, медбратів і медичних працівників, професії, які є справжніми покликаннями, в яких покликані поєднувати майстерність і людяність. Якість цивілізації, підсумував Державний Секретар, «вимірюється здатністю піклуватися про найслабших», нагадуючи, що в дарі лежить глибоке коріння: «визнати, що і ми отримали все як дар» .
