В інтерв’ю для ватиканських медіа Львівський архиєпископ-митрополит Мечислав Мокшицький поділився думками про святкування 650-річчя створення Львівської (Галицької) митрополії, про важливість участі в ньому спеціального Папського Посланця та про завдання Церкви підтримувати надію серед Божого люду в період випробувань.
Про це пише Vatican News.
У суботу, 6 вересня 2025 р., в римо-католицькоюму архикатедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці у Львові Папський Посланець кардинал Крешенціо Сепе, вислужений архієпископ Неаполя, очолить святкування з нагоди 650-річчя створення Галицької митрополії латинського обряду, спадкоємицею якої сьогодні є Львівська митрополія латинського обряду. Про важливість цього відзначення та участі в ньому спеціального посланця від Святішого Отця говоримо з Львівським римо-католицьким митрополитом архиєпископом Мечиславом Мокшицьким.
Ваше Преосвященство, Латинська Церква в Україні цього року відзначає 650-у річницю свого формування як окремої церковної провінції, як митрополії. І це відбувається в Ювілейний рік, рік благодатей, який Папа Франциск присвятив темі надії. Яке значення має відзначення такої річниці, зокрема, в контексті війни, яку сьогодні переживає Україна?
Ми хочемо скласти подяку Господу, заспівати «Te Deum» за те, що ця земля має можливість спілкуватися з Господом через Боже слово, через Святе Причастя, через любов, яку багато століть тому заклали на цих землях перші місіонери. І хочемо подякувати Господу за те, що хоч різні були часи, також і важкі, в особливий спосіб – в часи комунізму, Церква ніколи не піддалася різним режимам і завжди несла вірним і людям, які живуть на цих землях, надію, любов і віру в те, що добро переможе зло. Тож сьогодні ми дуже вдячні Господу, що можемо Йому дякувати, а також просити надалі про Його благословення на кожен день нашого життя, зростання віри, святості, зберігати вірність Божим заповідям, вірність Господньому Євангелію. Того потребує сьогодні ця земля, яка переживає страждання, що переживає війну, яку розпочала Росія і яка забирає у нас мир і спокій, життя багатьох наших воїнів, багатьох мешканців України. І ми хочемо показати, що якщо будемо близько Господа, будемо в Його Церкві, то будемо перемагати зло добром, запанує мир в нашій державі, в нашій Батьківщині, в нашій країні.
Папа Лев XIV забажав особисто приєднатися до цих святкувань і призначив свого посланця, який від його імені очолить святкування, принесе його благословення як для Церкви, так і для українського народу. Яке значення має участь кардинала Сепе в цьому святкуванні зокрема, та загалом, візити представників різних Церков і Апостольської Столиці в цей час тривання війни?
Це для нас дуже важливо. І тому, що це підкреслює єдність нашої Церкви з Святим Престолом, з Главою Вселенської Церкви в Римі, тобто, з Папою, означає, що ми ніколи не втратили цієї єдності. І також тому, що підкреслює любов Папи, що Лев XIV поруч, що він турбується про нашу Католицьку Церкву в Україні, що він переживає з нами також ці важкі дні війни, що він хоче, щоб Божа благодать вилилася на наш край, на наші родини, на наші міста і села. І присутність кардинала, папського посланця, дуже важлива, бо вона влиє в серцях наших вірних надію на те, що про нас не забули, що про нас пам’ятають, що вся Вселенська Церква молиться про мир в Україні, надалі підтримує нас молитвами та гуманітарною допомогою. Що ми можемо надалі розраховувати на їхню допомогу, на їхню прихильність і солідарність.
Львівська архідієцезія, яку Ви очолюєте, охоплює західні області України. Як показали також події останніх днів, вона цю війну переживає, не тільки проводжаючи своїх синів на лінію фронту, щоби обороняти країну, не тільки приймаючи переміщених людей, які втікають, але також безпосередньо страждає від обстрілів, від ракет і дронів, які прилітають також і на ці терени. Які виклики сьогодні стоять перед Церквою, через три з половиною роки від початку повномасштабного вторгнення? Що Церква старається робити, щоб підтримувати надію серед Божого люду?
Можна сказати, що ця війна торкнулася кожної людини в Україні, не тільки тих, хто безпосередньо постраждав, не тільки тих, хто воює. Бо кожен з нас має когось близького з родини, приятелів, сусідів. І ми всі переживаємо, єднаємося в цьому болі, в цьому стражданні. Єднаємося через наші молитви, через близькість з тими, хто постраждав від війни. Ми стараємося бути поруч, виявити своє серце, свою любов, свою прихильність і добре слово, але також допомагати матеріально: чи у відбудові, чи через допомогу в отриманні протезів, приймаємо біженців. Стараємося також організувати гуманітарну допомогу, щоб посилати до Харкова, до Запоріжжя, до Одеси чи до Києва, бо там багато людей кожного дня втрачає своє майно і потребує гуманітарної допомоги. Й в особливий спосіб стараємося жити так, щоб ніхто не відібрав у нас надію на краще майбутнє, на перемогу. Стараємося завжди говорити, що ми переможемо нашого ворога через наше навернення, через молитву і через солідарність. Бо Господь сказав, що добро переможе зло.
І на завершення цієї розмови, може Ви б хотіли звернутися з якимось побажанням до вірних і до всіх людей доброї волі?
Хочу заохотити всіх, щоб ми завжди прямували разом з Христом, щоб ми відкрили своє серце для Його любові. Коли ми будемо обдаровані Його благодаттю, також і наше життя буде кращим. Ми разом зможемо будувати Боже Царство тут, на землі, царство добра, миру, справедливості. І це від нас залежить. Бо так, як говорив святий Йоан Павло ІІ, свобода не є тільки нам дана, але також є завданням. Ми маємо через наше добре життя будувати краще життя, щоб ми всі жили як брати та сестри, в повазі один до другого, шанували взаємно одні одних і творили єдину велику родину братів і сестер.
