Зустрічаючись із учасниками заходу, який організувала Папська Фундація «Centesimus Annus – Pro Pontifice», Святіший Отець вказав на важливість глибоких досліджень соціальних питань, необхідність слухати, провадити діалог з усіма та інтерпретувати виклики часу в світлі Євангелія.
Про це повідомляє Vatican News.
«Допомагаймо один одному, як я закликав у вечір мого обрання, будувати мости завдяки діалогу, зустрічі, єднаючись, щоб бути одним народом, який завжди перебуває в мирі», – закликав Папа Лев XIV, у суботу, 17 травня 2025 р., учасників Міжнародної конференції та Генеральної асамблеї Фундації «Centesimus Annus Pro Pontifice», що займається дослідженням і популяризацією соціального вчення Церкви. Приймаючи їх на аудієнції в Апостольському палаці у Ватикані, Святіший Отець у своєму слові зосередився на контексті теми конференції: «Подолання поляризації та перебудова глобального управління: етичні засади», яка стосується ролі соціальної доктрини Церкви як інструменту миру та діалогу для побудови мостів вселенського братерства.
Будувати «культуру зустрічі»
Святіший Отець пригадав своїх попередників – Папу Лева XIII та Папу Франциска, які робили важливий внесок у історичні періоди епохальних перетворень. За його словами, у час важливих суспільних питань соціальна доктрина Церкви «покликана надати інтерпретаційні ключі, які залучають науку та сумління до діалогу», навчаючи нас, що важливішим за проблеми чи відповіді на них є те, «з якими критеріями оцінки та етичними принципами» ми їх вирішуємо, а також «наскільки ми відкриті на Божу благодать». «Мета – навчитися правильно долати проблеми, які завжди різні, адже кожне покоління – нове, з новими викликами, новими мріями, новими питаннями», – зазначив Лев XIV.
У цьому контексті, за словами Папи, відкривається основоположний аспект побудови «культури зустрічі» через діалог і соціальну дружбу. «У сприйнятті багатьох наших сучасників слова “діалог” і “доктрина” звучать протилежно, як несумісні. Можливо, коли ми чуємо слово “доктрина”, на думку спадає класичне визначення: сукупність ідей, що належать до релігії. І з таким визначенням ми відчуваємо обмаль свободи для роздумів, запитань чи пошуку нових альтернатив», – зауважив він.
Святіший Отець зазначив, що в цій ситуації стає нагальним завдання показати існування ще одного, перспективного значення виразу «доктрина», без якого діалог стає порожнім, де синонімами цього слова можуть бути: «наука», «дисципліна» або «знання». «У такому розумінні кожна доктрина розглядається як плід досліджень, а отже, гіпотез, домислів, успіхів і невдач, через які вона прагне передати достовірне, впорядковане і систематизоване знання з певного питання. Таким чином, доктрина не дорівнює окремій думці, а є спільною, хоровою і навіть міждисциплінарною подорожжю до істини», – сказав Лев XIV.
Необхідність глибоких досліджень ретельних суджень
За словами Папи, в кожного вчення, включно із соціальним вченням Церкви, ми повинні вчитися серйозної, строгої та спокійної рефлексії. «Індоктринація – аморальна, вона перешкоджає критичному судженню, зазіхає на священну свободу шанувати власне сумління – навіть якщо воно помилкове – і закрита для нового мислення, бо відмовляє в русі, змінах чи еволюції ідей перед обличчям нових проблем. Натомість вчення як серйозна, спокійна і строга рефлексія покликана передусім навчити нас, як слід підходити до ситуацій, а перед тим – до людей. Більше того, вона допомагає нам у формулюванні ретельно виважених суджень», – зазначив Лев XIV.
До прикладу, триваюча цифрова революція спонукає наново відкривати важливість виховання, культивування та чіткого окреслення критичного мислення, протидіючи протилежним спокусам, які «також можуть проникнути в церковне тіло». «Ми спостерігаємо, що навкруги бракує діалогу, переважають голослівні вигуки, нерідко фейкові новини та ірраціональні тези кількох зухвальців. Тому засадничими стають поглиблене вивчення і дослідження, а також зустріч і слухання бідних, скарбів Церкви і людства, які є носіями відкинутих точок зору, але необхідних для того, щоб дивитися на світ Божими очима», – наголосив Святіший Отець. Він додав, що ті, хто народжується і зростає далеко від центрів влади, є продовжувачами і реалізаторами соціального вчення Церкви, «свідками соціальної відповідальності», де завжди «живе і проростає надія».
Відчитувати «знаки часу»
Посилаючись на вчення ІІ Ватиканського Собору, Папа Лев XIV закликав уважно приглядатися до знаків часу та інтерпретувати їх у світлі Євангелія, «щоб відповідно до ментальності кожного покоління, відповідати людям на їхні споконвічні питання про сенс нинішнього життя і прийдешнього та про взаємне відношення між ними» (Gaudium et spes, 4). Він заохотив членів Фундації «Centesimus Annus – Pro Pontifice» взяти участь у цій вправі розпізнавання, вислуховуючи і провадячи діалог з усіма.
«Сьогодні існує широка потреба в справедливості, запит на батьківство і материнство, глибоке прагнення до духовності, особливо з боку молоді, маргіналізованих, які не завжди знаходять ефективні способи для самовираження. Зростає запит на соціальну доктрину Церкви, на який ми повинні відповісти», – підсумував Святіший Отець.
