Ювілей 1700 року також був позначений смертю Папи. Інокентій XII помер 27 вересня, не доживши до кінця проголошеного ним Святого Року. Пам’яткою про цей період вакантності престолу є монета, що зберігається в медальйонній колекції Ватиканської Апостольської Бібліотеки: в центрі зображений голуб Святого Духа з віршем з Євангелія від Йоана: «Не залишу вас сиротами».
Про це повідомляє Vatican News.
Існує багато подібностей між періодом sede vacante, який Церква переживає в наші дні, і тим, який був у 1700 році. Також і тоді відзначався Ювілей: його проголосив Інокентій XII, який, хворий на подагру, не був присутній під час обряду відкриття Святих Дверей на Різдво 1699 року та помер, маючи 85 років, 27 вересня наступного року. Його поховали у базиліці Святого Петра, але на обрання його наступника Климента XI довелося чекати аж до 23 листопада.
Святий Дух і надія не залишитися сиротами
На згадку про ті майже два місяці, коли престол святого Петра був вакантним, була викарбувана монета, яка зберігається в колекції медалей Ватиканської Апостольської Бібліотеки. На реверсі монети зображено голуба Святого Духа з віршем латинською мовою з Євангелії від Йоана: Non vos relinquam orphanos, тобто «Не залишу вас сиротами» (Йн 14:18). «Це посилання на смерть Інокентія XII, але також чітке послання надії щодо Конклаву, який повинен був розпочатися незабаром після цього», – пояснила для Vatican News Елеонора Джампікколо, директорка Департаменту нумізматики Ватиканської бібліотеки.
Інокентій ХІІ і вибір на користь убогих
«Orphanos стосується християн, які залишилися без духовного проводу Інокентія XII, відомого як “батько вбогих” і з цієї причини дуже схожого на Папу Франциска». Дійсно, цей Папа запам’ятався своїм піклуванням про бідних і маргіналізованих: «Під час свого понтифікату він ініціював діяльність, спрямовану на допомогу сиротам і безпритульним. Згадаймо інституцію, яку він створив при Латеранському палаці, або комплекс Сан-Мікеле-а-Ріпа-Ґранде, де розміщувалися юні сироти Риму, яких також навчали ремеслу». Про рішення Інокентія XII передати все своє майно після смерті на користь бідних, як зазначає Елеонора Джампікколо, нагадує рішення Папи Франциска пожертвувати все, що він мав, на реабілітацію ув’язнених.
Святий Дух над Конклавом
«Голуб Святого Духа, – веде далі дослідниця нумізматики, – стає типовим представленням періоду Sede Vacante, починаючи з ХVII століття: це є виразом божественного керівництва, яке повинно спрямовувати обрання нового Папи». Біля підніжжя цього зображення на реверсі монети написано «Anno Iubil»: на відміну від ювілею, який напередодні Різдва розпочав Папа Франциск, обряд відкриття Святого Року 1700 Інокентій XII не зміг здійснити, бо був важко хворий.
Святі Двері, які відчинив не Папа
Кардиналам було нелегко призначити заміну. Зустрілися камерленг, віцеканцлер і декан колегії кардиналів. Через нестабільний стан здоров’я останнього вибір припав на віцедекана кардинала де Буйона. «Саме він відчинив Святі Двері на Святвечір 1699 року, – зауважила директорка. – Коли випускали щорічну медаль 1700 року, гравер не захотів зображати кардинала, який замість Папи проломив стіну, а вирішив зобразити Святі Двері вже відчиненими, через які проходить процесія вірних».
Послання, переказані через монети
Комунікативна сила монет і медалей, що зберігаються в Нумізматичному відділі Ватиканської Бібліотеки, надзвичайно потужна: «Вони були фундаментальним засобом комунікації. Зображення, які були на них представлені, могли бути зрозумілими навіть тим, хто не вмів читати, – стверджує директорка. – Монета – це також засіб обміну, а медаль – це передусім документ, засіб комунікації. Документом вона стає для нас, нащадків, які її вивчають».
Милосердна любов, що дає життя
Про близькість Інокентія XII до бідних свідчить ще одна медаль. На аверсі зображено погруддя Папи, а на реверсі – Caritas, уособлення милосердної любові, що приходить на допомогу вбогим: «Легенда натякає на спадщину. Це цитата з тексту Сираха, в якому сказано, що нащадки праведників перебуватимуть навіки». Любов Папи Піньятеллі до своїх духованих дітей, до Церкви, врешті-решт, увічнюється останньою, більшою медаллю, яку Елеонора Джампікколо показує перед прощанням: «Її виготовила жінка, Беатріче Амерані, яка належала до однієї з найважливіших родин гравірувальників папського монетного двору. На реверсі монети зображено пелікана, який роздирає собі груди, з яких б’є кров, щоб нагодувати своїх пташенят». Традиційно ця іконографія уособлює жертву Христа та його любов до людства.
