Проповідь Апостольського нунція в Україні архієпископа Вісвальдаса Кульбокаса в Урочистість Воскресіння Господнього в Запоріжжі, 31 березня 2024 року.
У цю Великодню неділю в молитві Колекти, тобто у вступній молитві Святої Меси, ми зверталися до Бога Отця, який через Свого Єдинородного Сина відкрив нам двері вічного життя.
Звісно, недостатньо, що двері вічного життя відчинені: ми ще маємо зробити дію зі свого боку, тобто увійти через ці відкриті двері. Християнська віра говорить нам, що ми входимо через ці двері разом з хрещенням, яке є урочистим актом, під час якого ми особисто кажемо своє «так» Господу, або це роблять наші батьки чи хресні від нашого імені. Саме тому сьогодні ми вдячні Господу не лише за Його воскресіння, але й за прийняте нами хрещення.
Але є також другий крок, який потрібно зробити після входу через ці двері: щоб не померти від голоду та спраги, потрібно також використовувати їжу та все, що там знаходиться, аби скористатися божественним життям.
Тут виникає питання: що це за небесна їжа?
Пасхальна Урочистість, тобто Воскресіння Ісуса Христа, пояснює нам, що небесна їжа – це виконувати волю Отця. Сам Ісус кілька разів сказав це в Євангеліях: Моя їжа – виконувати волю Мого Отця.
У своєму земному житті Ісус творив багато чудес, давав багато повчань і вже цим неодноразово виконував волю Отця. Але у Велику П’ятницю, в момент Ісусових страждань, стало зрозуміло, що всього цього недостатньо для Бога Отця: Бог Отець хотів, щоб Його Син до кінця виконав Його волю, тобто віддав своє життя.
Це означає, що ми, християни – єпископи, священники, монахи чи миряни – будемо помилятися, коли вважатимемо, що вже підготували себе до вічного життя вже тим, що ми добрі люди, бо ми нікого не вбиваємо, не чинемо перелюбу, не крадемо. Ні! Приклад самого Ісуса показує нам, що вічне життя – це жити в повній єдності з Богом Отцем, у наших думках, планах, словах і вчинках.
Тобто ми будемо справді людьми, готовими до воскресіння до життя вічного, коли зможемо віддати життя за Бога та за наших братів.
Війна, яку Росія розв’язала проти України, в цьому сенсі «допомогла», якщо так можна сказати, оскільки вона пропонує багатьом людям, солдатам, капеланам, волонтерам і простим людям, можливість допомагати іншим. Але навіть війна не означає, що ми автоматично стаємо готовими до раю, лише тому, бо ми «достатньо постраждали». Ні, підготовка до вічного життя триває все життя і включає кожну мить і кожну обставину нашого буття.
Це очевидно – навіть надто! – що це нелегко. Воскресіння – це діло Боже, це благодать, про яку ми просимо в молитві, знаючи, що вона перевершує наші сили. Наприклад, сьогодні в другому читанні святий Павло говорить, що ми померли в Христі, тобто ми зреклися всього, чого прагне наш егоїзм, і ми зреклися старої закваски і стали новим тістом, щоб жити не для себе, а дозволити Ісусові Христові жити в нас і через нас.
Коли надійде цей час, і коли ми зможемо сказати: «живу вже не для себе, а для Христа?» Здається – це неможливо осягнути, і, здається, важко навіть уявити себе такими! Але власне це є причиною святкування Пасхи, бо Пасхою є Ісус Христос, який переміг смерть, переміг гріх і переміг наші страхи! Тобто Ісус Христос навіть перемагає наш страх повністю віддатися Богові!
Думаю, що всі ми, зібрані тут сьогодні – 100% з нас, – мають ці страхи. Але Ісус здатний їх подолати. І, аби Він зміг їх подолати в нас, ми повинні вірити в це, і хотіти просити і отримати цю благодать. Вірую в Тебе, Ісусе Христе! Я вірую, що Ти моє життя, набагато більше, ніж мій егоїзм, думки та гріхи. Господи, воскресінням Твоїм віднови мене. Амінь.
