Голова комісії «Церква-Держава» при Конференції єпископів України ординарій Київсько-Житомирський єпископ Віталій Кривицький SDB розповідає про співпрацю Церкви та державних структур.
«Якщо говорити про тісну співпрацю нашої Церкви та ВРЦіРО з владою на високому рівні, то за останній рік ми не маємо такого досвіду. Йдеться про співпрацю з президентом України та прем’єр-міністром. Натомість співпрацюємо з іншими підрозділами, деякими міністерствами і, звичайно ж, є активна співпраця на місцевому рівні. Багато місцевих громад користуються допомогою Церкви та самі виходять на зустріч. Тут ми маємо дуже гарний досвід. Високі щаблі нашої влади повністю займаються питаннями війни, однак співпраця з ними необхідна.
Впродовж останнього року був ряд різних зустрічей, які мали би узгодити нашу працю в гуманітарному секторі, дати можливість нашим священнослужителям отримати так звану бронь (відстрочку від військової служби) від призову до ЗСУ. Тут варто сказати, пригадуючи, що саме священники є на своїх місцях так би мовити терапевтами, які не лише підтримують родину в день похорону їх близького, але й потім залишаються з цією сім’єю, підтримують не лише свою парафіяльну спільноту, а всі родини, ціле суспільство своїм словом. До священника часто приходять за порадою. У деяких районах він практично єдина особа, до якої можна прийти за цією допомогою. У цьому ми бачимо сенс надання священникам броні. Крім цього, був ряд інших питань, які вимагають вирішення – субсидії в оплаті за газ від Нафтогазу, що дає можливість релігійним спільнотам більше витрачати коштів на різну допомогу та гуманітарні ініціативи.
Щодо законопроєктів, які останнім часом обурили громадськість, ми спостерігаємо, що під час війни Верховна Рада і прийняття законів відбуваються в особливому режимі, що обумовлено воєнним станом. Водночас ми бачимо в цей час війни просування певних законопроєктів, які не вдалося просунути у мирний час. Ми бачимо в цьому неприховану маніпуляцію, неправду, яка товаришує коментарям щодо цих законопроєктів. Це однозначно є використанням ситуації для досягнення певних цілей. Зокрема йдеться про законопроєкт, який має вести до легалізації одностатевих стосунків, що суперечить конституції України. Це не є для нашого народу чимось натуральним та притаманним. Для цього потрібні ширші громадські обговорення. У той час, коли в законодавче поле входить такий законопроєкт, то його попереджає або супроводжує навіть цькування релігійних діячів, які мають право сказати своє слово, адже ми в демократичному середовищі можемо висловити свою позицію. Церква виражає свою рішучу, пряму і незмінну позицію».
