Як повідомлялося, у Парижі 27-28 жовтня відбувається міжнародна зустріч, організована «Caritas Internationalis» та постійним представництвом Святого Престолу при ЮНЕСКО. Тема зустрічі – «Повне обличчя людства: жінки-лідери задля справедливого суспільства». Україну представляє виконавчий директор «Карітас-Спес Україна» о. В’ячеслав Гриневич SAC.
Зустріч розпочалася промовою Державного Секретаря Святого Престолу кардинала П’єтро Пароліна. Серед доповідачів – сестра Алессандра Смеріллі, секретарка Дикастерії сприяння цілісному людському розвитку, адвокатка з Пакистану Табассум Юсаф, а також різні представники Карітасу, які діляться своїм досвідом співпраці з жінками, що долають різноманітні виклики.
Отець Гриневич розповів про реальність, з якою зустрічаються жінки України, що стали перед обличчям війни. У своїй промові він підкреслив, що історії звичайних жінок є в певному сенсі відображенням людської креативності, вони наче картини, які намальовані різними кольорами, у ритмі війни. «Я переконаний що жінки по-особливому заслуговують на те, щоб їхні історії знали, щоб жах війни ніколи не забирав у них гідність, щоб чуючи, люди прагнули рятувати від війни жіночу, материнську, долю», – підкреслив священник.
Серед героїнь історій – мати, яка прикрила своїм тілом сина під час ракетного обстрілу, заплатила вона за це красою свого обличчя, на щастя знайшовся пластичний хірург, готовий їй допомогти; глухоніма жінка з Маріуполя, яка війну відчувала тілом, якій з чоловіком вдалося врятуватися; мешканка Маріуполя – Олена, яка під час обстрілів ховалась в укритті та доглядала за породіллею, після неодноразового обстрілу укриття змогла під кулями вибратися з міста. З героїнями священнику довелося зустрітися і у «Карітас-Спес Україна». Жінки активно включались у гуманітарну роботу, незважаючи на можливість евакуації з міст, які обстрілювались.
«Сьогодні в Карітас відсотково в служінні переважають жінки, так само коли чоловіки у війську, то жінки беруть на свої плечі дім, виховання… В кінці Другої світової війни в Україні були цілі села, де не було жодного чоловіка дітородного віку. Війни змінюють генофонд націй, і впливають на ролі жінок в суспільстві. Сьогодні українська жінка це і воїн, мати біженка і волонтерка, і бабуся берегиня, яка попри наближення фронту не покидає свій старенький дім…
Якщо б уявити, що ми з вами сьогодні створюємо мистецький портрет жінки в часі війни, але замість фарб ми використовуємо слово, емоції, образи, факти то наша картина – це переплетення болю і відваги, гідності і відчаю, сили і часом безсилля. Це може бути дуже складна композиція для розуміння. Але про це треба говорити, щоб долі та імена цих жінок, щоб гідність жінки, її творчість… не йшли в небуття, а були збережені», – зазначив о. Гриневич.
Фото: Twitter/Caritas
