Розмова з єпископом-помічником Харківсько-Запорізької дієцезії Яном Собіло. Єпископ перебуває у Запоріжжі та побував на святкуваннях на честь Бердичівської Богородиці. Розмова про ситуацію у Запоріжжі та духовний досвід під час війни.
Отче-єпископе, яка зараз ситуація у Запоріжжі та околицях?
Запоріжжя, Схід та Південь країни зараз у складному становищі. Лікарні переповнені нашими пораненими хлопцями. Захищаємося. Хлопці намагаються відкинути окупантів у сторону Мелітополя, Бердянська. Але це дуже складна справа. Дух добрий. Бажання перемогти є: і в народі, і у хлопцях, які на передовій. Дякуємо за молитву. Тому я також і прибув на свято у Бердичеві, аби просити Матір Божу, щоби нас плащем, скапулярієм окрила, і Запоріжжя, і цілу Україну під час цієї жахливої війни. Будучи в санктуарії я згадував часи пандемії. Здавалося, що це було так жахливо. А сьогодні думаю, що це не було найстрашніше. Тому є надія в серцях, бо Україна молиться до Бога через заступництво Матері Божої. А Матір Божа дає такий внутрішній спокій, хоча знаємо дуже жахливі історії про дітей, цивільних та військових, які гинуть. Щодня гинуть хлопці та є поранені. Водночас, все ж таки, є надія в серці, що переможемо, бо Мати Божа, яку так любить Україна, і католики, і православні. Ми так разом молимося багато: Мати Божа, проведи нас через цей жахливий час до повного визволення.
За цей час війни, що для Вас особисто було позитивним відкриттям?
Навіть у час війни можна, дійсно, знайти позитив. Я дивлюсь, яка велика солідарність людей, як люди допомагають воїнам, як переживають одне за одного, діляться тим, що мають у запасах та грошима, ліплять вареники та плетуть сітки. Водночас це переживання за своїх близьких та воїнів, за хлопців люди переживають так, ніби це були їхні рідні батько, брат, син. Ця війна показує, що у нас є багато добра і в такій складній ситуації, це добро в людських серцях виходить назовні. Це для мене величезне відкриття. Хоча всім дуже важко, але люди, незважаючи ні на що, готові ділитися та підтримати тих, хто поруч.
А що скажете про духовний досвід?
Хлопці з передової розповідають, що в окопах немає атеїстів. Бог показує під час війни сенс життя. Здавалося б, людина живе, а тут ракета впала: людини немає. Ми тут є не назавжди. На землі вічного життя немає. Для нас є місце на небі. Інакше, життя би не мало сенсу. Ця війна показує, що тут сенсу не має, але є небо та всі ці свідчення військових та людей. Один чоловік, дуже багатий, виїжджав із Запоріжжя, говорив, що це все не має сенсу, треба встигнути пізнати Бога та навчитися молитися. Бог людям доброї волі, навіть як вони помилялись, у такій ситуації відкриває сенс життя та дає надію.
