Єпископ Скомаровський про Рік Серця Ісуса: Бог не перестає бути любов’ю 

Рік, присвячений Пресвятому Серцю Ісуса, добігає завершення. Це нагода озирнутися на пережитий час, замислитися над його духовними плодами та тим, що він відкрив для кожного з нас. Про значення цього Року для Церкви, Божу любов посеред страждань війни та надію на мир ми поговорили з єпископом Віталієм Скомаровським, головою Конференції єпископів РКЦ в Україні.

Якщо повернутися до початку, коли було проголошено цей Рік, чи мали Ви тоді певні очікування від нього? Можливо, чогось особливого сподівалися?

Насамперед це – духовна подія. Цей Рік ми переживали в Церкві, щоб відновити й наново пригадати нашу віру в Божу любов. Адже коли приходять труднощі та страждання, це завжди стає викликом для віри. Ми вже п’ятий рік переживаємо війну, і наш народ зазнає дуже великих страждань: ми втрачаємо батьків, чоловіків, дружин, дітей. Багато людей були змушені покинути країну. Чимало людей перебувають у полоні, на окупованих територіях або були змушені переселитися, залишивши все своє майно. Це величезна кількість людського болю.

Тому цей Рік був важливим, щоб пригадати фундаментальну правду нашої християнської віри: Бог є любов’ю, Його Серце завжди палає любов’ю до нас.

Можливо, ми не здатні зрозуміти всі ці історичні події, але віра сильніша й відкриває нам інше розуміння. Навіть те, чого ми не розуміємо, що є важким і болісним, можемо приймати з вірою та переживати. Так ми робимо і під час цієї війни: ми просто навчилися жити зі стражданнями, навчилися їх переживати.

Це також був рік посиленої молитви. Вдивляючись у Серце Ісуса, у Його любов, ми молилися про дар миру для України.

А яким цей Рік був особисто для Вас? Як Ви його пережили? Чи змінилося за цей час Ваше ставлення до Пресвятого Серця Ісуса? Можливо, Ви відкрили для себе щось нове або відчули особливу близькість до Нього?

Це було певне поглиблення. Учора, під час Святої Меси з нагоди завершення Року Пресвятого Серця Ісуса в Кам’янці-Подільському, єпископ Сергій Кіппа OFMCap говорив, що це зовсім не означає, що з його завершенням закінчиться наша віра, набожність до Серця Ісуса та поклоніння Його любові. Це те, чим віруюча людина живе протягом усього свого життя.

Так само і для мене особисто. У нашій катедрі в Луцьку ми завжди маємо практику перших п’ятниць місяця, пов’язану з набожністю до Пресвятого Серця Ісуса. Особливо відзначаємо її в червні. Але цей Рік став певним поглибленням, нагадуванням про ці правди. Ми ніби наново їх пережили й почали ще глибше усвідомлювати.

Ми маємо особливу потребу, передусім у час війни, пригадувати, що Бог не перестає бути любов’ю, попри те, що відбувається навколо нас і у світі.

Упродовж цього Року Церква заохочувала наново відкриватися на любов Христа й наближатися до Його Серця. Але в повсякденному житті ми не завжди вміємо почути це запрошення і відповісти на нього. Що б Ви сказали людям, які зараз із сумом думають, що «проспали» цей особливий Рік і не скористалися духовними можливостями, які Церква пропонувала в парафіях та під час різних ініціатив?

Для поглиблення віри завжди є сприятливий час, поки ми живемо тут, на землі. Ми можемо дедалі більше відкривати для себе Боже Слово, Божу любов, знаходити Бога в Таїнствах Церкви. Тому ніколи не пізно. Поки ми живемо, можемо глибше пізнавати Божу любов. І тоді наша відповідь на неї буде глибшою, а ми самі повніше житимемо своєю вірою.

Адже правда про Божу любов є абсолютно фундаментальною. Це початок усієї нашої подорожі вірою. Бог, Який є любов’ю, захотів дати людині можливість також із любов’ю відповісти на Його любов.

Чи були у Вашому житті протягом цього Року особливі моменти або зустрічі, які поглибили Ваші стосунки з Пресвятим Серцем Ісуса?

З того, що пригадую, великою подією для мене особисто було паломництво до Бердичева. Це Марійне паломництво, але цього року ми переживали його особливо під знаком Року Пресвятого Серця Ісуса.

У ньому особливо поєдналися теми Серця Ісуса і Серця Марії – Серця, яке палає Божою любов’ю. Ми мали можливість пережити це паломництво в усій повноті. Важливо також, що архієпископ Пол Річард Ґаллаґер зміг приїхати, очолити Святу Месу та виголосити Боже Слово.

Другою подією, про яку хотів би згадати вже як єпископ і голова Конференції єпископів, є великий дар, який ми отримали в жовтні, коли висвятили нового єпископа-помічника для Київсько-Житомирської дієцезії – єпископа Сергія Кіппу. Це великий дар для Церкви. Як єпископи, ми особливо радіємо, що цього року Пресвяте Серце Ісуса подарувало нам нового єпископа. Ось дві такі події, які можу пригадати.

Попереду Рік Непорочного Серця Марії. Що б Ви хотіли побажати нашим читачам на його початку? Можливо, маєте особливе заохочення чи духовну настанову, з якими хотіли б до них звернутися?

Рік, який проголошується в Церкві, не означає, що певну істину ми починаємо відкривати лише цього року, а після його завершення залишаємо. Це не щось тимчасове. Такий Рік радше підкреслює окремі правди нашої віри.

Тому наступний Рік, присвячений Непорочному Серцю Пресвятої Діви Марії, також дає нам особливе укріплення у вірі.

Події, які ми переживаємо під час війни, таємничим чином пов’язані також з об’явленням Пресвятої Діви Марії у Фатімі, де Вона з’явилася дітям. Марія говорила про певні загрози, які вже тоді, у 1917 році, походили з Росії, і закликала до молитви та покаяння, щоб зло не поширилося у світі. Вона також просила про молитву та посвячення Росії Її Непорочному Серцю.

Як бачимо, це прохання залишається актуальним і сьогодні. Тому ми хочемо переживати Рік Непорочного Серця Марії з надією, що Її материнське Серце випросить для нас довгоочікуваний дар миру.

Звичайно, я чув, як багато людей говорять, що навіть коли настане мир, наші проблеми не закінчаться, адже війна зруйнувала дуже багато – і матеріально, і в серцях та психіці людей.

Але дай Боже, щоб мир настав якнайшвидше, щоб ми могли вже взятися за відновлення наших міст і сіл, а також за відновлення душ людей, поранених війною. Тож цей Рік є знаком великої надії.

Спілкувалася с. Уршуля Бистрицька SCM.

Схожі новини:

Поширити новину: