Святий Віктор І, Папа

Згідно з «Liber Pontificalis», Віктор був сином Фелікса і походив з римської провінції Африки; відповідно до св. Ієроніма, з південної Італії. Віктор став єпископом Риму після святого Єлевферія. Його понтифікат тривав 10 років (189-198).

У Римі за часів Віктора І в літургії вже частіше використовували латинську мову, яка витісняла грецьку. За його правління у 196 році було скликано синод на якому для всіх Церков було встановлено дату святкування Великодня – неділя після Страсної п’ятниці. Варто зазначити, що вже папа св. Пій І встановив, що найбільшим святом Пасхи є воскресіння Ісуса Христа, але Східні Церкви відзначали це свято у день розп’яття Ісуса Христа – 14 день місяця нісана за єврейським календарем, незалежно від того, на який день тижня припадало свято. Лише єпископи Малої Азії на чолі з Полікратом, єпископом Ефеським, не прийняли у 196 році домовленостей щодо дати Великодня. Тому їхні громади були відлучені папою від Церкви.

Оскільки Віктор І став єпископом Риму під час відносного спокою, коли християни в Римі не зазнавали великих переслідувань, він міг більше зосередитися на проблемах Церкви, займаючись питаннями літургії, теології та боровся з єресями, зокрема, гностицизмом і монархізмом.

Віктор I був першим латиномовним Папою, який мав контакт з імператорським двором через християнку Марсію, фаворитку імператора Коммода (180-192). Завдяки їй багато християн були звільнені, в тому числі і майбутній папа Калікст I.

Євсевій Кесарійський та святий Ієронім згадують, що святий Віктор також залишив писемні твори. Однак жоден з них не зберігся до нашого часу. Задокументованих відомостей про його смерть нема. «Liber Pontificalis» називає його мучеником. Похований у Ватикані.