Святий Фелікс IV, папа

Підпис до фото: Папа Фелікс IV (ліворуч) зі свв. Косьмою і Даміаном на мозаїці у римському храмі (джерело: David Lown)

Фелікс народився (у першій половині VI ст.) в Санніо в Беневенто і був сином Касторія. Він був римським дияконом. Після смерті Йоана I був обраний Папою Римським після 58-денної вакантності, як протеже остготського короля Теодоріха Великого.

Наступник Теодоріха король Аталаріх видав королівський едикт, який відновив привілеї римського духовенства, цивільні та кримінальні справи проти кліриків повинні були розглядатися папою або призначеним ним судом.

Папа Фелікс IV надіслав єпископу Арелатської Кесарії, який боровся з семіпелагіанством, двадцять п’ять тез, що визначали вчення Церкви про благодать і свободу волі; вони ґрунтувалися головним чином на Біблії та творах Отців Церкви, особливо святого Августина. Ці тези, прийняті Оранським синодом (529) і затверджені Боніфацієм II (531), сприяли припиненню суперечки про благодать.

Згідно з вченням святого апостола Якова та інших цей папа встановив помазання хворих перед смертю святим єлеєм. Точніше, наказав, щоб священики обов’язково уділяли хворим Таїнство, встановлене Ісусом Христом, – «останнє помазання святим єлеєм».

Наприкінці понтифікату Фелікса IV на пагорбі Монте-Кассіно було збудовано монастир, заснований Бенедиктом Нурсійським. Дочка Теодоріха Амаласунта подарувала Папі дві сусідні старовинні будівлі на Римському форумі. Це були бібліотека та храм Ромула. Папа Фелікс звелів об’єднати їх і освятив храм в пам’ять грецьких братів-мучеників свв. Косми і Даміана. Тут також збереглися оригінальні мозаїчні розписи. За його часів також було відновлено базиліку св. Сатурніна.

Перед смертю, папа Фелікс IV призначив своїм наступником архідиякона Боніфація, наклавши на нього палліум.

Перейшов до вічності 22 вересня 530 року та був похований у базиліці св. Петра.