Святий Людовик Французький

Народився Людовик (1214–1270) у Пуассі, був сином французького короля Людовика VIII і святої Бланки Кастильської. Виховувала хлопчика мати, навчаючи його віри, справедливості й милосердя.

Коронували Людовика 1226 року. Юнакові довелося боротися з невдоволеними баронами, очолювати військові походи на захист своєї влади та виявляти чималу політичну тактовність. Доки Людовик не досягнув повноліття, Бланка була при ньому регенткою, а згодом залишилася радницею.

1234 року король одружився з Маргаритою Прованською, із якою мав 11 дітей. Був зразковим батьком і чоловіком, прищеплював дітям віру, любов до Бога й людей, перед смертю залишив їм листи з настановами на добре життя. У постах і молитві не поступався монахам, особливо після невдалого хрестового походу 1248 року.

Людовик запровадив у Франції єдину монетну систему, боровся проти хабарництва, проституції та несправедливості, сформулював суворі вимоги до осіб, які перебували на керівних посадах. Підтримував розвиток університетів, фінансував побудову монастирів і храмів (знаменитий храм Сент-Шапель був збудований для зберігання тернової корони Христа, яку Людовик і Бланка викупили та привезли в Париж). Мав особливу прихильність до вбогих, про яких піклувався з дитинства. Був поміркований у всьому, що робив, прославився як людина миру та поєднання. Підтримував жебручі ордени, особливо францисканців, терціарієм яких був сам.

1267 року очолив хрестовий похід, під час якого помер, імовірно, від чуми. Канонізований 1297 року.

Зображають святого в королівському вбранні або лицарських обладунках. Атрибути – терновий вінець, цвяхи, лілія, хижий птах, обручка.

Покровитель терціаріїв будь-яких орденів, науковців, паломників, будівничих. Його просять про захист від сліпоти, глухоти й інфекцій.