Святий Роберт Беллармін

Роберт Беллармін (1542–1621) народився в Монтепульчано (Тоскана) у знатній родині, був племінником папи Марцеліна II. У 1560 році вступив до Товариства Ісуса, де здобув ґрунтовну філософську та богословську освіту.

Відзначався великими здібностями до викладання і полеміки, брав активну участь у богословських дискусіях із протестантами. Його головний твір – «Контроверсії» – став першим систематичним викладом католицького вчення у відповідь на виклики Реформації. У 1597 році він опублікував «Катехизм», який швидко поширився у світі та був перекладений понад 50 мовами.

У 1599 році папа Климент VIII призначив його кардиналом. Попри високе становище, Беллармін залишався скромним і простим у житті, опікувався бідними, багато часу присвячував духовному проводові й написанню богословських праць. У 1602 році став єпископом Капуї, де виявив себе як ревний пастир і добрий адміністратор.

Белармін брав участь у важливих богословських дебатах свого часу, залишив численні твори з екзегези, духовності та пасторальної теології. Його пізні праці «Про мистецтво добре вмирати» та «Плач голубиці» стали духовною спадщиною для багатьох поколінь християн.

Він помер 17 вересня 1621 року в Римі. Папа Пій XI проголосив його блаженним (1923), канонізував (1930) і надав титул Доктора Церкви (1931).

Св. Роберт Беллармін вважається покровителем каноністів. Його мощі спочивають у римському храмі св. Ігнатія.

В іконографії зображають святого як кардинала у мантолеті та біреті.