Після обряду коронування фігури Богородиці у катедральному соборі в Чіклайо, 14 листопада 2026 року, Папа Лев XIV переїхав на місцеву авіабазу імені підполковника Педро Руїса Ґалло, звідки гелікоптером відлетів до високогірної місцевості Санта-Крус-де-Сукчабамба. Тут Святіший Отець очолив Святу Месу за вотивним формуляром до Божого милосердя. В дорозі до місця проведення Євхаристійного богослужіння він зупинився на молитву в місцевому парафіяльному храмі, де привітався з особами з інвалідністю.
Про це повідомляє Vatican News.
Звертаючись під час проповіді до зібраних на Святій Месі, Лев XIV зауважив, що подорож перуанськими Андами стала для багатьох не лише важким шляхом, а й справжнім паломництвом віри. Він висловив радість розділити з місцевою спільнотою Євхаристійне богослужіння, підкресливши, що кожен крок вірян виражає спільне прагнення зустріти Христа, почути Його слово, прийняти Його Тіло і Кров та зміцнити надію.
Жертовність місіонерів, що принесла плід
Розмірковуючи над першим читанням, фрагментом із Третього послання святого Івана про християнина Гая, який опікувався мандрівними місіонерами, Папа провів паралель із історією перуанських Анд. Він зазначив, що п’ять століть тому завдяки невтомній праці місіонерів, які вирушали в дорогу без запасів і «рекомендаційних листів» заради Христа, у цих горах народилися перші християнські спільноти. Вони принесли сюди звістку про Ісуса та поширили набожність до Господа Чудес з Андабамби та Його Непорочної Матері.
«З часу прибуття перших місіонерів, від Турибія з Моґровехо до мучеників з Чімботе, зерно Євангелія не переставало вкорінюватися і приносити плід на цих землях, тихо, далеко від оплесків і великого визнання. Таким чином тут, у високих Андах, віра зростала просто і щиро, ґрунтуючись на щоденному втіленні євангельських цінностей і проявляючись у традиціях та святах, що об’єднують народи й покоління», – зауважив Наступник святого Петра.
У високогір’ї Анд віра стала способом життя, який захищає від самотності та живиться повагою до Божих заповідей. Посилаючись на вчення Папи Франциска щодо народної побожності, яка глибоко втілена в культуру та передається з покоління в покоління, Лев XIV наголосив: шанування таких цінностей, як земля, чесна праця та родина, слугує потужним і здоровим профілактичним засобом проти «поширеного сьогодні споживацтва й поверхневості».
Далі Наступник святого Петра віддав шану поколінням місіонерів, богопосвячених осіб і катехитів, які забезпечують духовне життя та опіку над громадами у віддалених андійських високогір’ях. Він наголосив, що саме завдяки самовідданій праці священників, катехитів та активних мирян, які проводять богослужіння й допомагають нужденним, євангелізація цих земель приносить рясні плоди.
Зв’язок між вірою, молитвою і дією
Коментуючи євангельський уривок про наполегливу вдову (пор. Лк 18, 1-8) – яка в тогочасному контексті була символом соціальної знедоленості та беззахисності, – Папа зазначив, що ця притча не лише нагадує про важливість молитися й ніколи не занепадати духом, а й закликає відкрити очі на реалії сьогодення. Він підкреслив, що благання про захист і справедливість і досі лунають без відповіді з вуст багатьох людей. «Подумаймо, наприклад, про страждання тих, хто змушений залишати свою батьківщину в пошуках кращого майбутнього для себе та своїх родин у великих прибережних містах; про труднощі зі спадкоємністю поколінь через зниження народжуваності, яке спустошує села; і про виклик справедливого розподілу земних ресурсів», – мовив Лев XIV, наголошуючи, що ці проблеми викликають глибоке занепокоєння і в Церкви, і в суспільстві.
Застерігаючи від спокуси піддатися зневірі, образі чи насильству перед обличчям численних труднощів, Папа підкреслив, що такі методи ніколи не принесуть миру та поступу. «Вдова з притчі показує нам, що егоїзм, несправедливість і зло долаються не жорстокістю, а молитвою, терпеливістю і наполегливістю у викритті того, що є неправильним, рішучим висловленням наших прохань і старанною працею задля необхідних змін, ніколи не втрачаючи довіри до Бога», – наголосив він.


Продовжуючи цю думку, Лев XIV зауважив, що існує тісний зв’язок між вірою, молитвою та дією: там, де є віра і молитва, народжується здатність присвячувати себе іншим. Високо оцінивши ініціативність місцевих аграріїв, підприємців і крамарів, які завдяки своїй праці забезпечують людей робочими місцями, він підкреслив, що їхня щоденна діяльність та використання Божих дарів на користь спільноти є важливою складовою автентичного цілісного людського розвитку.
«Дорогі брати і сестри! Господь знає шляхи, якими ви ступаєте, ваші труднощі, турботи й виклики, з якими ви стикаєтеся. Він розуміє надії молодих, надихає мудрістю літніх і не залишає вас. Коли душа блукає без мети, Він є тим шляхом. Коли бракує сил, Він є вашим підкріпленням. Коли настає зневіра, саме Він знову розпалює надію», – звернувся до зібраних Наступник святого Петра і ввірив їх опіці Непорочної Діви Марії та Господа Проколеного Боку (Señor del Costado), побажавши, щоб Євхаристія надихала вірних на будування єдності, милосердя і миру.









