12 листопада 2026 року Святіший Отець вирушив до базиліки святого Йоана, апостола і євангелиста – Митрополичого катедрального собору Ліми на центральній площі Пласа-Майор. Тут відбулась молитва Літургії годин під проводм Святішого Отця за участі духовенства, богопосвячених осіб, синодальних команд й душпастирських рад.
Про це повідомляє Vatican News.
Заснований 1535 року Франсіско Пісарро, собор пережив кілька руйнівних землетрусів і відбудов, сформувавши унікальний архітектурний ансамбль – від пізньої готики до пишного стилю платереско. У тринавній базиліці особливе місце посідають давня фігура Богородиці з Золотою трояндою від святого Йоана Павла II, а також реліквії «Апостола Перу» – св. Турибія з Моґровехо, покровителя латиноамериканського єпископату.
«Для мене це велика радість – знову бути на перуанській землі, поруч із цією Церквою, яка є такою дорогою моєму серцю. Я приходжу як батько й брат у вірі, як пастир, який любить свою паству», – звернувся до зібраних у храмі Святіший Отець. Згадуючи про початки свого служіння в Перу, Лев XIV зосередив свої роздуми над рисами, які «важливі для того, щоби бути Церквою та будувати цивілізацію любові». Основою для цього послужив уривок з Першого послання св. Івана (пор. 1Ів 3,23-24).
Христос – єдиний фундамент
Роздумуючи над тим, що Ісус Христос має бути фундаментом для християнина, Папа зауважив: «Христос є Світлом, Словом і Хлібом, і Церква зростає там, де люди живуть у єдності одне з одним через сопричастя з Ним. Це підтверджує постійний пошук Бога, який був характерною рисою життя незліченних святих, таких як святий єпископ Турибій з Моґровехо – невтомний, ініціативний і творчий апостол, відважний захисник бідних і великодушний пастир, готовий віддати себе за свою паству». Джерелом такої енергії та ентузіазму в житті цього святого були глибокі та особисті взаємини з Господом. «Споглядаючи Розп’ятого і Воскреслого – Господа Чудес, ми знайдемо надійний дороговказ для нашої дороги в “знаках” Його доброти», – підкреслив Святіший Отець.
Служіння примирення
Друга риса поведінки, на якій зосередив свою увагу Наступник святого Петра, – це примирення. «Перу потребує Церкви, яка сіє любов, здатна будувати мости там, де інші зводять мури, яка здатна слухати, зцілювати та прощати, і водночас готова визнати власні провини та смиренно просити прощення, беручи на себе відповідальність за рани, завдані як усередині спільноти, так і поза нею», – вів далі Лев XIV. На думку Папи, важливо, щоб Церква в Перу вміла зустрічати конфлікти з мужністю, переконана, що «в Христі завжди можливо розпочати знову та знайти єдність». Саме цей досвід дає змогу бути справжніми миротворцями в сучасному світі.
Мир «тут і зараз»
Роздумуючи про третю рису, Папа зазначив, що існує нагальна потреба плекати «в будь-яких обставинах і день у день» цінності діалогу та братерства, уникаючи всього, що викликає поділ. «Мир завжди починається “тут і зараз” і залежить від того, як ми поводимося, як дивимося один на одного, як поважаємо та як слухаємо одне одного. Якщо ми прагнемо поширювати мир, ми повинні спочатку оберігати й плекати його перед Богом, у собі та серед наших близьких, а потім поширювати його в наших спільнотах та у різних сферах суспільного й політичного життя», – наголосив він.
У такий спосіб християни стануть справжніми «будівничими сопричастя» згідно зі своїм покликанням як членів єдиного Тіла Христового. «Для християн єдність – це такий вимір існування, від якого неможливо відмовитися і який вимагає постійного навернення серця як на особистому, так і на спільнотному рівні», – зауважив Наступник святого Петра.
Простір, де твориться гармонія
Продовжуючи свої роздуми, Папа зазначив, що сопричастя – це «ані повна однорідність, ні обов’язково негайний консенсус». Натомість це простір, у якому різні голоси за допомогою Духа та під проводом пастирів навчаються поєднуватися, не заглушаючи один одного, створюючи таким чином гармонію. «Це вимагає від нас відкрито вислуховувати навіть те, що не збігається з нашим власним сприйняттям, приймати біль іншої людини без осуду й дозволяти історіям інших людей торкатися нашого серця. Лише так у наших спільнотах може сформуватися співвідповідальність, яка робить кожного з нас пророком Доброї Новини», – зазначив Папа.
Підтримувати живим вогонь любові
Завершуючи свої роздуми, Лев XIV нагадав, що за самою своєю природою Церква «спонукає нас проголошувати Божу любов», яку вона отримала і в яку вірить. Звертаючись до присутніх, він закликав підтримувати вогонь цієї любові живим, щоб кожен відповідно до свого покликання міг скласти переконливе та радісне свідчення. Окремо звернувшись до мирян, членів душпастирських рад та синодальних груп, Наступник святого Петра попросив їх залишитися відданими розпочатій праці: «Церква потребує вас, вашого внеску та вашої віри».
На завершення Папа звернувся до зібраних: «Дорогі брати і сестри, об’єднаймося всі, сьогодні й завжди, у великій симфонії сопричастя, диригентом якої є Христос. Співаймо про любов Отця, прямуючи разом, із серцями, об’єднаними та відкритими для благодаті, та вірними отриманій заповіді: “щоб ми вірили в ім’я Його Сина Ісуса Христа і любили один одного”».
