Напередодні літургійного спомину блаженної Кароліни Кузкувни, покровительки Руху Чистих Сердець, котру Церква згадує 18 листопада, сестра Зита Врона SCM, координаторка Руху Чистих Сердець в Україні, розповіла про його заснування, діяльність, духовні засади та значення для молоді.
Сестро, як виникла ідея створення Руху Чистих Сердець і яка його головна мета?
Ідея виникла в отця Мечислава Пйотровського, якого надихнула теологія тіла святого Йоана Павла II. Папа наголошував, що кожне людське життя має велику гідність і цінність. Отець Мечислав, будучи головним редактором журналу «Любіть один одного», який тепер має назву «Тривайте у любові», заохочував молодь приєднуватися до цього Руху. Його мета – допомагати боротися зі знеціненням людського життя, коли на перше місце ставлять вільні сексуальні зв’язки, дошлюбні статеві стосунки тощо. Він намагався показати християнські цінності, які закликають зберігати чистоту до шлюбу, а також бути вірними передусім собі. Адже кожне людське життя має велику цінність і гідність, які потрібно захищати.
Отже, мета Руху Чистих Сердець – допомогти молодим людям відкрити власну гідність, поглибити стосунки з Ісусом, які будуються через щоденне читання Святого Письма, участь у Святій Месі, часту Сповідь, Святе Причастя, молитву та працю над собою. Також Рух допомагає зростати у вірі, вчитися відповідально ставитися до власної сексуальності, будувати здорові стосунки, звільнятися від залежностей і шкідливих звичок, які обмежують свободу, та берегти дошлюбну чистоту.
Завдяки перебуванню у спільноті РЧС молоді люди відкривають для себе дію Бога через різних людей та обставини життя. Тому вони мають відвагу розпізнавати своє покликання – як до подружнього життя, так і до священства чи богопосвяченого життя.
А як ви стали відповідальною за Рух Чистих Сердець в Україні?
До певних місій Бог готує заздалегідь. Я сама склала обітницю і стала учасницею РЧС ще у 2003 році під час XI Дієцезіального дня молоді в Житомирі, куди приїхала разом із молоддю. Проте справжня формація у цінностях РЧС розпочалася лише тоді, коли я почала своє служіння в парафії Пресвятої Трійці в місті Хільнику.
Завдяки ініціативі настоятеля, отця Олександра Бурмістрова, я почала відкривати для себе, яке духовне багатство несе формація РЧС для сучасної молоді. І що найцікавіше – молодь захопилася цим процесом: зростати разом у вірі, ділитися Словом Божим, перебувати в Божій присутності під час адорації, їздити на реколекції, просто збиратися, щоб бути разом. Так вона почала запалювати інших власним прикладом.
Чому покровителькою РЧС обрали блаженну Кароліну Кузкувну, адже є чимало святих, які також могли б виконувати цю роль?
По-перше, тому що вона віддала своє життя, захищаючи свою чистоту. Коли солдат увірвався до її хати, вивів її до лісу й хотів зґвалтувати, вона почала тікати та боротися за свою чистоту. Це розлютило його, і він завдав їй, за переказами, 14 ударів ножем. Тобто у свої 16 років вона справді боролася до останнього подиху за людську гідність і свою чистоту.
Крім того, вона була четвертою дитиною в сім’ї з одинадцяти дітей, тому допомагала батькам виховувати своїх братів і сестер. Стала маленькою катехиткою для ровесників, сусідів і друзів. Також була помічницею свого настоятеля: відвідувала хворих, готувала людей до смерті. Тобто мала глибоке християнське життя, до якого заохочує Рух Чистих Сердець. Блаженна Кароліна Кузкувна є великим прикладом для молоді, адже показує, що можна робити більше.
Як можна вступити до спільноти РЧС і які вимоги до кандидатів?
Насправді вступити можна будь-коли, у будь-яку мить. Не має значення ані віросповідання, ані вік, ані те, чи людина раніше перебувала у стосунках, адже це місце не для ідеальних, а для зранених людей, які готові боротися.
Передусім людина має посповідатися, прийняти Святе Причастя і скласти молитву обітниці. Також потрібно повідомити редакцію журналу «Тривайте у любові» електронною поштою: redakcja@lubitodneodnoho.org, або Комісію душпастирства молоді при Конференції Єпископату РКЦ: juvanima@ukr.net, чи через Instagram ddm_kp про дату вступу до РЧС, свій день народження та адресу проживання, на яку ми надішлемо благословення і запевнення, що огортаємо людину постійною молитвою.
Також замовляємо Святу Месу в намірах учасників Руху та їхніх родин. Хочу підкреслити, що потужною силою цієї спільноти є молитва одне за одного. Це справді велика допомога в боротьбі за чисте серце.
А якщо після складення обітниці учасник Руху не дотримався дошлюбної чистоти, що робити далі? Чи виключає це його з РЧС?
Ні в якому разі. Ніхто з нас не застрахований від падінь і помилок. Тому в нас є така рятувальна шлюпка – покаяння, Таїнство Примирення, у якому ми можемо розповісти Богові про свої гріхи. Він справді зцілює наші рани, прощає провини, щоб ми могли завжди починати з нової сторінки.
Одна справа – чистота в дошлюбних стосунках, але як зберігати її в подружжі?
У Польщі вже є люди, які колись були учасниками РЧС, а тепер одружилися й активно розвивають «Рух Чистих Подружніх Сердець». Чистота не закінчується весіллям – вона продовжується в подружньому житті. Тут так само йдеться про вірність одне одному, відповідальність, зростання в любові, дарування себе одне одному, а не використання.
Подружжя має усвідомлювати, що шлюб повинен бути відкритим до нового людського життя, адже ми не можемо жити лише для себе. Тому Рух Чистих Сердець також поширює практику духовного усиновлення ненароджених дітей, щоб захистити людське життя від абортів.
Медіа часто висвітлюють чистоту, невинність та утримання від сексуальних стосунків до шлюбу як пережитки минулого, які вже зовсім не цікавлять молодь. Чи справді це так?
Я не погоджуюся з цією думкою. Вважаю, що дуже багато залежить від того, з яких родин ми вийшли. Ісус навчав: «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт 5, 8).
Цього року під час Дієцезіальних днів молоді в Зарічанах єпископ Віталій Кривицький SDB привіз для учасників книгу роздумів отця Ришарда Федерчика «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога…», щоб нагадати молодим людям, що їхнє життя справді має велику цінність. Тому ми повинні докладати максимум зусиль, щоб нести у сучасний світ справжню любов. А це можливо лише тоді, коли дбатимемо про чистоту наших сердець, фільтруватимемо те, що впускаємо у своє життя: те, що дивимося, чим цікавимося, яких друзів обираємо.
Єпископ Віталій Кривицький щиро поділився з молоддю, що його засмучує те, що сучасний світ робить із молодими людьми. Світ нав’язує спосіб життя, зосереджений на задоволенні, і молодь швидко це переймає.
А боротьба за чисте серце – це також боротьба за справжню любов, яка не ранить, не зраджує, не використовує. Бо справжня любов вміє жертвувати собою заради іншого, брати відповідальність, бути даром одне для одного.
Чисте серце вміє і прагне по-справжньому любити. Чисте серце – це і дар, і завдання. Воно вже дане нам Богом, але зберегти його – наше завдання. Тому це велика місія для кожного з нас, але виконати її можливо лише з Богом.
Соціологи кажуть, що більшість підлітків, незалежно від країни, мали контакт із порнографією, яка досить швидко може перерости в залежність. Чи маєте практичні поради, як її позбутися?
Сучасні технології сприяють тому, що залежність може виникнути дуже легко. Тренерка зі статевої та сексуальної грамотності Ірина Табака багато говорить про сексуальне виховання, про те, що з дітьми потрібно говорити про чистоту ще змалку, адже сексуальність – це також великий дар, і наше завдання – правильно її виховувати.
Під час однієї зустрічі психолог сказав, що коли в сім’ї батьки мають доступ до порнографії, ця залежність автоматично передається дітям.
Коли дитина побачила в інтернеті щось токсичне, їй потім важко звільнитися від цього впливу, адже багато таких зображень залишається в підсвідомості. Саме тому дуже важливий супровід: дитина повинна мати людей, яким довіряє і з якими може говорити про все без страху. Добре, коли це мама або тато. Якщо ж у родині немає таких щирих стосунків, є церковна спільнота. Наприклад, під час катехиз можна обговорювати ці табуйовані теми зі священниками або сестрами. Адже якщо ми не говоритимемо з молоддю про це, то світ розповість їй про все по-своєму.
Пропонуємо також свідчення учасників Руху про плоди участі в ньому та зміни, які відбулися в їхньому житті.
– Мене спонукало вступити до Руху саме бажання знайти тверду опору й навчитися берегти своє серце. Найбільше Рух допоміг мені навчитися відстоювати власні кордони.
Нещодавно в мене була ситуація, коли хлопець, який мені дуже подобався, почав наполягати на близькості, неприйнятній для мене до шлюбу. Раніше я, мабуть, поступилася б через страх його втратити чи здатися «дивною». Але цього разу я чітко сказала «ні» й відмовила. Я зрозуміла, що моя чистота – це не якась старомодна заборона. Це моя гідність. Якщо людина не поважає моїх цінностей і мого тіла вже зараз, то це не про любов, а про егоїзм. Обирати чистоту – це не втрачати щось, а здобувати справжню повагу до себе. (Дар’я)
– У спільноті я навчилася любити, допомагати, будувати добрі стосунки з ближніми. Але найголовніше – ця спільнота не для ідеальних чи якоїсь «еліти», а для тих, хто справді готовий змінювати своє життя, серце і самого себе. Ти не стаєш ідеальним одразу, коли приходиш до спільноти чи складаєш обітницю. Це велика праця над собою, щоденна праця.
У цій спільноті Бог навчив мене слухати Його Слово, чути те, що Він приготував для мене у Святому Письмі. (Анна)
– Не можу сказати, що після вступу до РЧС сталося щось надзвичайне або моє життя кардинально змінилося за один день. Усе відбувалося поступово: я почав відмовлятися від гріха, працювати над собою та дедалі більше прагнути жити в чистоті. І, мабуть, найважливіше – розуміти, що ці зміни не відбулися миттєво, а тривали протягом усього року.
Продовжуючи їздити на реколекції та відвідувати зустрічі РЧС, я набирався духовного досвіду, краще пізнавав Ісуса та вчився будувати з Ним особисті стосунки.
Для мене мати чисте серце – це насамперед бути поруч з Ісусом, прагнути жити так, як Він нас навчає, і залишатися в чистоті. Не потрібно боятися, що у вас не одразу все вийде ідеально. Головне – мати бажання, бути відкритими до Бога та не зупинятися на своєму шляху. Пам’ятайте, що Бог вас любить і Він завжди поруч! (Віталій)
Хочу відкрити перед вами невелику, але дуже важливу частину мого життя – розповісти про формування моїх цінностей через спільноту Церкви, Рух Чистих Сердець.
– Зустрічі РЧС я відкрила для себе ще школяркою. Тоді не зовсім розуміла багатства цієї спільноти, оскільки мала намір просто розважитися з друзями. Проте вважаю, що на цьому етапі мого життя це був певний поштовх, який привів мене ближче до Бога.
Будучи підлітком, на одній із катехиз сестра Зита розповіла про можливість скласти обітницю – так звану «Молитву Довіри РЧС». Я погодилася. Після цього мій духовний шлях поступово ставав значно наповненішим. Я почала більше замислюватися над станом свого серця, над тим, ким є Бог, ким є я і як можу ще більше прославляти Творця.
Я прагнула практикувати свою віру: відвідувала реколекції, приходила на зустрічі для роздумів над Словом Божим, брала участь в адораціях, молилася особисто та намагалася йти головним шляхом до Неба – через участь у Євхаристії.
Чисте серце – це вибір. (Софія)
– Знаєте, іноді в житті Бог посилає нам щось, про що ми спочатку навіть не здогадуємося, наскільки важливим воно стане для нас. Так само сталося і з РЧС.
Рух Чистих Сердець – це набагато більше, ніж просто спільнота, зустрічі чи певна кількість людей, з якими я проводжу час. Для мене це родина. Місце, де можна бути собою, не боятися показувати свої справжні емоції, говорити про важливе, ділитися переживаннями, молитися разом і разом зростати у вірі.
Це місце, де я вчуся краще пізнавати Бога, але водночас і саму себе. Де поступово починаю розуміти, що віра – це не лише молитви чи відвідування Святої Меси. Це щоденні стосунки з Богом, довіра до Нього, вміння помічати Його присутність навіть у найменших речах.
Рух Чистих Сердець – це не про ідеальність. Це про шлях, процес, падіння і підйоми, запитання, сумніви, пошуки й маленькі кроки назустріч Богові. (Ірина)
– Небесний Отець змінює наше життя по-різному, порушуючи наш спокій і наші плани, адже завжди хоче для нас кращого. Моя віра почала розвиватися, коли мені було приблизно 8–10 років. Тоді я почав ходити до баптистської церкви. Там зацікавився релігією, проте сприймав її радше як щось матеріальне. Та й жив я не по-християнськи.
Але все змінила війна, коли на її початку ми переїхали до Мурафи. Моя мати була католичкою, тому виховувала в нас релігійні цінності. Звісно, навіть тоді я не був духовною людиною і також грішив: захоплювався порнографією, мав залежність від комп’ютерних ігор, не дбав про себе.
Важливою подією для мене стали реколекції для хлопців і дівчат «Бути чистим, але як?». Цікаво, що я їхав туди переважно з метою відвідати санктуарій Бердичівської Богородиці, але отримав набагато більше. Тоді я відчув, як Бог торкнувся мого серця.
Звісно, після цього в мене ще були кризи у вірі. Спочатку я був надто емоційним, а згодом став надто суворим. Проте зараз я навчився і продовжую вчитися довіряти Богові за будь-яких обставин, переконуючи себе, що все це Він робить для мого блага.
Я також став дорослішим, почав планувати свій день, виконувати свої обов’язки, вести здоровий спосіб життя та домовлятися з батьками замість того, щоб сваритися. Я дякую Богові за те, що я Його дитина. Адже Він обдаровує мене різними дарами, серед яких особливо цінними для мене є духовні. (Матвій)
Спілкувався: Олександр Бучковський.
Фото: с. Зита Врона SCM.
