З 22 до 25 жовтня у Фастові, у Центрі Пресвятого Імені Ісуса, під духовним керівництвом о. Віктора Дешука OFMCap відбулися реколекції для аніматорів родин спільноти «Домашня Церква» (ДЦ). У реколекціях взяли участь десять сімей із дітьми. Поки батьки пізнавали тонкощі аніматорського служіння, діти чудово проводили час у дитячому осередку під наглядом вихователів.
Щодня учасники переживали Літургію Годин – молитву Церкви, особисту молитву, поєднану з роздумами над Словом Божим, Євхаристію, конференції та працю в групах. На конференціях учасники слухали про шлях формації, мету, методи й засоби служіння аніматорської пари, роль священника та перебіг зустрічі родин у колі «Домашньої Церкви». Також у програмі був час для подружнього діалогу та молитви, яку подружжя переживало перед Пресвятими Дарами.
Не забракло й радості під час вечора, коли батьки разом із дітьми могли весело провести час у дусі нової культури. Організатори реколекцій, родина Олени й Максима Фурманів, провели екскурсію в Центрі Святого Мартіна де Поррес, де учасники відвідали християнський садочок і гімназію, гончарну майстерню, 100-літню хату-музей та зоопарк, розташований на території Центру.
Під час реколекцій Господь торкався сердець учасників Своїм Словом і навчав, що головне в усьому – це любов. У Євангелії від святого Йоана читаємо: «Якщо дотримуєтеся Моїх заповідей, то залишатиметесь в Моїй любові…» (15, 10), далі: «Ось Моя заповідь: любіть один одного, як Я полюбив вас» (15, 12), а також: «Ніхто не має більшої любові від тієї, як хто свою душу покладає за друзів своїх» (15, 13). Служіння – це місія, це також покладання себе, свого життя за ближніх, за своїх друзів. Дуже важливо усвідомити, що сам Господь є ініціатором нашого покликання і що Він очікує від нас плоду: «Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас і призначив вас, щоб ви йшли і приносили плід…» (Йн 15, 16). Зрілий християнин, тобто учень Христа, – це той, хто виконує Його заповідь, «йде і приносить плід», тобто служить із любов’ю.
У проповідях о. Віктор особливу увагу приділив стосункам у подружжі як щоденному шляху зростання в любові та вкорінення свого життя в Бозі. Чоловік і дружина покликані приймати одне одного як дар від Господа та допомагати одне одному ставати кращими, зростати у вірі й наближатися до святості. Любов, яка віддзеркалює Божу любов, виявляється не в осудженні чи приниженні, а в готовності визнавати власні помилки, просити пробачення та разом шукати шлях до виправлення. Важливо відповідати на зло добром, відновлювати єдність конкретними вчинками любові та відповідально жити своїм покликанням.
Для аніматорів «Домашньої Церкви» це особливо важливо, адже першим місцем їхнього служіння є власне подружжя та сім’я. Свідченням для інших родин стають не лише слова, а передусім щоденне життя, взаємна підтримка та прагнення до святості. Святість подружжя і служіння нерозривно пов’язані: вкорінюючись у Бозі та взаємно наповнюючи одне одного добром, подружжя черпає силу, щоб любити, підтримувати й супроводжувати інші родини на їхньому шляху до святості.
Учасники реколекцій висловлюють вдячність усім, хто долучився до їхньої організації: о. Михайлу Романіву та колективу Центру Пресвятого Імені Ісуса, відповідальній парі ДЦ Київського району – Олені й Максиму Фурманам та фастівській спільноті ДЦ, модератору ДЦ Київського району о. Віктору Дешуку, музичному аніматору Агнєшці Саламусі, аніматорській парі – Олі й Денису Галаненкам, а також дитячим вихователям.
Нехай Господь рясно благословить усіх причетних і подбає про плоди для учасників.
Текст: Надія Серадзька-Петрик і Ігор Петрик
Відповідальна пара Домашньої Церкви
Київсько-Житомирської дієцезії
