У понеділок, 14 вересня 2026 року, під час відкриття виставки «AQVA», яка розпочинає цикл «Катастрофа і диво», організований Ватиканською Апостольською бібліотекою, Лев XIV зустрівся з працівниками Ватиканського Апостольського архіву та бібліотеки, закликавши рухатися вперед, «залишаючись вірними минулому і майбутньому». Зустріч також стала нагодою відсвяткувати його день народження.
Про це повідомляє Vatican News.
Увагу Святішого Отця одразу привертає інсталяція, що змінює вигляд фасаду входу до Бібліотеки та Архіву, яку створив французький художник JR, – велика чорно-біла хвиля, що уособлює амбівалентність води, диво природи та водночас катастрофічний стихійний елемент. Цей твір натхненний гравюрами, створеними художником Гюставом Доре для французького видання Біблії 1866 року. Виставка відкриває тематичний цикл, який має на меті запропонувати широке та міждисциплінарне осмислення природних елементів як дзеркала страхів і надій людства. Виставка «AQVA» розповідає про воду як джерело життя та руйнівну силу, а отже, як відображення людських тривог перед тим, що виходить за межі її контролю.
Знак близькості та вдячності
Відвідавши виставку, Папа розпочав свою промову, зробивши натяк на свою особисту історію, що в цей особливий для нього день, здається, є не просто випадковим збігом. «Хотів би лише сказати, що Бог у Своєму Провидінні, а іноді й з певним гумором, завжди нагадує нам, що Він є з нами. Багато хто з вас, мабуть, не знає, що моя мати була бібліотекаркою! І сьогодні я перебуваю тут у мій день народження, щоб привітатися з вами», – сказав він. Святіший Отець зазначив, що вперше відвідує цю установу як Наступник святого Петра. Йдучи «слідами своїх попередників», він також хоче залишити «знак близькості та вдячності Папи за місію Апостольського архіву та Апостольської бібліотеки, які служать розвитку та поширенню культури на благо Церкви та всього людства».
Тиша, що закликає до тиші
Папа роздумував про тишу та неспокій, зупиняючись на образі бібліотеки як «спокійного, тихого місця». «Книги мовчать і вимагають тиші. Насправді, якщо, з одного боку, книга заспокоює, то, з іншого – пробуджує неспокій, підживлює прагнення та відвагу пошуку. Святий Августин є символом цього динамізму», – сказав Лев XIV. У душі гіппонського святого була жвавість, але також і внутрішня боротьба сил, що зіштовхувалися в ньому і «відчайдушно волали», заспокоєні лише голосом дитини, яка, про що він розповідає у «Сповіді», закликала його взяти книгу й прочитати її.
Слова з Послання до Римлян святого Павла, як зауважив Папа, розвіяли сумніви Августина, але, насамперед, розпалили в ньому бажання читати й ще глибше осягнути глибину Святого Письма. «Книга Святого Письма, яка потрапила до рук Августина, – підкреслив він, – є тією самою, що розширила його дух. Дорогі брати та сестри, всі ви, зберігаючи, вивчаючи та надаючи в розпорядження вчених книги Наступників святого Петра, допомагаєте Церкві та людству бути гідними глибини цього прагнення. Без нього все віддаляється від живого Бога, джерела істини та любові».
Серце, що пульсує
За словами Святішого Отця, Апостольська бібліотека – це серце. «Серцебиття є символом життя і виникає завдяки двом протилежним рухам – систолі та діастолі: стисканню та розслабленню, руху до центру та до периферії», – пояснив він, вказуючи на те, що Апостольська бібліотека також залишається живою настільки, наскільки забезпечує цей ритм.
Щоб реалізувати систолу, тобто скорочення серця, Єпископ Риму закликав розглядати Апостольську бібліотеку як «місце, сповнене таємничості, тиші, поваги та турботи», як «майже монастирське» середовище, де можна сісти й досліджувати «єдиний безцінний скарб, який вона зберігає». Однак, «якщо, з одного боку, необхідно полегшити вивчення цих матеріалів, зокрема завдяки оцифруванню та обміну», то, з іншого боку, «необхідно зберігати та заохочувати давню традицію фізичного відвідування Бібліотеки», яка «є не лише сховищем книг, до яких можна зручно звертатися з домашнього комп’ютера, а й атмосферою, що складається з контактів, обговорень та обміну думками».
Образ діастоли – фази розслаблення серця – нагадує про відкриття Апостольської бібліотеки, що відбулося за часів понтифікату Папи Лева XIII, якому присвячена зала, в якій промовляв Лев XIV. Це був «пастир, здатний зрозуміти найдраматичніші проблеми своєї епохи, такі як зміни, спричинені промисловою революцією», як зазначає він, але також здатний до «великих культурних кроків, таких як відкриття Ватиканського архіву для науковців з усього світу та розширення доступу до Бібліотеки», розміщеної в колишньому сховищі зброї.
Брами примирення
Папа підкреслив гуманістичні витоки бібліотеки, яка зберігає «не лише твори з богослов’я, а й з літератури, філософії, астрономії, фізики, математики, географії, ботаніки, зоології, медицини, історії, права, мистецтва та економіки». «Не лише європейські та християнські книги, а й твори, написані в інших релігійних контекстах, що походять з усіх куточків світу. І це за багато століть до того, як така чутливість стала загальноприйнятою. Таким чином Апостольська бібліотека свідчить про давню й нову культурну відкритість Церкви», – сказав Лев XIV, додавши, що «цикл виставок, який розпочався сьогодні, також це підтверджує».
Святіший Отець вказав на «лагідну дипломатію, яка знаходить серед документів та книг Ватиканського архіву та Бібліотеки відкритий шлях», одну із «брам примирення», про які йдеться в енцикліці Magnifica humanitas, яка нагадує, що «у найтемніші ночі Господь пробуджує чоловіків і жінок, здатних не піддаватися зневірі та залишатися витривалими в добрі». «Тож уперед! Вірні минулому й вірні майбутньому, використовуючи власні мови та засоби, знаходьте нові брами примирення», – закликав Лев XIV.
Перед тим, як попрощатися, Папа повідомив, що дав вказівки щодо створення нових приміщень. Після промови спільнота Ватиканських Апостольських бібліотеки та архіву привітала Святішого Отця тортом.
