Приймаючи учасників зустрічі модераторів церковних рухів і асоціацій, яка цими днями відбувається у Ватикані, Лев XIV закликав їх управляти з розсудливістю та відкритістю, дбаючи про те, щоб ці організації залишалися відкритими на виклики світу та ґрунтувалися на сопричасті.
Про це пише Vatican News.
«У Церкві влада управління випливає не лише з необхідності координувати релігійні потреби її членів. Христос заснував Церкву як вічний знак своєї вселенської спасенної волі, і вона є місцем, визначеним Богом, де всі люди в усі часи можуть отримати плоди Відкуплення та пізнати нове життя, яке Христос дарував нам», – нагадав Папа Лев XIV, зустрічаючись у четвер, 21 травня 2026 р., з учасниками щорічної асамблеї модераторів міжнародних асоціацій вірних, церковних рухів та новітніх спільнот, визнаних або заснованих Апостольською Столицею, що цими днями відбувається у Ватикані.
Святіший Отець зауважив, що в кожній соціальній одиниці відчувається потреба у відповідних структурах, які займатимуться проводом і координацією спільного життя. Тому також і в Церкві є особи, покликані управляти. Але, водночас, Лев XIV нагадав про те, що природа Церкви є сакраметальною, вона покликана бути місцем і знаком спасіння, поєднуючи як зовнішній та інституційний вимір своїх структур із завданням бути дієвим знаком сопричастя, «через яке ми беремо участь у житті Пресвятої Трійці».
Три наслідки урядування як дару Святого Духа
Скеровуючи в цьому світлі погляд на товариства вірних і церковні рухи, Папа зауважив, що в них управління зазвичай доручене мирянам і є вираженням участі в Христовій царській функції, отриманій у Хрещенні. Тож розглядаючи урядування як «особливий дар Святого Духа», який спільнота шляхом виборів розпізнає в своїх братах і сестрах у вірі, з цього, за словами Єпископа Риму, випливають щонайменше три наслідки.
«Першим є те, що воно повинно бути для користі всіх, тобто для сприяння благу спільноти, асоціації, всієї Церкви. Отже, керівництво ніколи не може використовуватися для особистих інтересів або світських форм престижу та могутності. Другий наслідок полягає в тому, що воно ніколи не може бути нав’язане згори, а має бути даром, визнаним у спільноті та вільно прийнятим, звідси важливість вільних виборів для його втілення. Третій наслідок полягає в тому, що, як і будь-яка харизма, управління асоціацією підлягає розпізнанню з боку пастирів, які пильнують автентичність та впорядковане використання харизм», – сказав Лев XIV.
Автентична та плідна приналежність
Далі Святіший Отець наголосив на певних рисах управління, вказуючи на взаємне слухання, співвідповідальність, прозорість, братерську близькість, спільнотне розпізнання, субсидіарність і відповідальну участь усіх членів спільноти. А беручи до уваги те, що різні товариства й рухи мають різні походження, свою ідентичність і добре окреслені ідеали, наділені владою отримують делікатне завдання: з одного боку, «вони покликані оберігати та цінувати пам’ять про живий спадок», але з іншого – відіграють «пророчу» роль, що вимагає прислухатися до поточних викликів і душпастирських потреб.
«Лише так, власне, можна бути християнами, учнями та місіонерами в сучасному суспільстві та Церкві. Тому частиною пророчого завдання тих, хто управляє, є сприяння відкритості об’єднання чи руху, а також кожного з його членів, на історичні ситуації. Адже приналежність є справжньою та плідною тоді, коли вона не вичерпується участю у внутрішніх заходах групи, а тлумачить знаки часу та спрямовується назовні, звертаючись до всіх, до культури часу та до ще не досліджених місійних теренів», – підкреслив Папа, наголошуючи також на важливості плекання соричастя, як усередині товариства чи руху, так і з іншими церковними реаліями. «Тож наші рухи повинні справді прагнути жити у сопричасті з усією Церквою, і на дієцезіальному рівні важливим орієнтиром є постать єпископа», – додав він, нагадуючи, що кожна справжня харизма «включає в собі вірність і відкритість на Церкву».
Безцінний дар
Підсумовуючи, Наступник святого Петра подякував очільникам церковних рухів і організацій за все, що вони роблять у Церкві. «Асоціації вірних та церковні рухи є безцінним даром для Церкви. Серед вас є велике багатство: багато добре сформованих людей і чудових євангелізаторів; багато молоді та різноманітні покликання до священничого та подружнього життя», – сказав він, визнаючив, що розмаїття харизм, дарів і методів дає їм змогу нести світло Євангелія в різні середовища. «Бережіть і з Божою допомогою розвивайте ці дари!» – закликав Лев XIV, запевняючи, що Церква підтримує і супроводжує їх.
