У четвер, 3 вересня 2026 року Папа Лев XIV прийняв на аудієнції у Ватикані священників й семінаристів Папської регіональної семінарії «Пія XI» у Мольфетті, що в італійському регіоні Апулії та дієцезіальної семінарії в Аверсі, а також членів їхніх родин. Він зазначив, що присутні прибули з двох різних шляхів і двох різних територій, але цього року вони разом відзначають ювілей. У Мольфетті святкують сторіччя резиденції, заснованої з ініціативи Папи Пія XI, ім’я якого носить згадана семінарія, тоді як в Аверсі відзначається трьохсоту річницю відкриття теперішньої резиденції.
Про це повідомляє Vatican News.
Насамперед Єпископ Риму підкреслив один аспект виховного шляху семінаристів: стосунки з Тим, Хто їх покликав. «Навчання, дисципліна, етапи цього шляху – це важливі елементи, про які слід пам’ятати, але вони мають значення лише тоді, коли ґрунтуються на стосунках з Богом», – підкреслив Папа. Лев XIV зосередив свою увагу на уривкові з Євангелія від Марка, де він розповідає, що Ісус «вийшов на гору, покликав до себе тих, кого хотів, і вони прийшли до Нього. Він призначив Дванадцятьох – яких назвав апостолами, – щоб вони були з Ним і щоб посилати їх проповідувати» (Мк 3,13-14). Святіший Отець зазначив, що в цьому уривку можна побачити «узагальнення досвіду, актуального для кожного покликаного, для всіх, хто прагне глибше пізнати істину свого покликання. Є гора, на яку треба піднятися, щоб зустріти Христа і, насамперед, щоб бути разом з Ним. Суть досвіду семінарії полягає саме в цьому: навчитися бути з Учителем, Господом Ісусом», – вів далі Папа.
За словами Наступника святого Петра, в зазначеному уривку євангелист «підкреслює свободу Бога, з якої випливає кожне покликання». «Немає конкурсу, немає рейтингу, і не написано, що Він обрав найкращих: Він обрав тих, кого хотів», – сказав Папа, зазначивши в цьому контексті, що «в світі, який так настирливо пропонує самореалізацію, справді важливо наголосити, що ніхто з нас не перебуває тут тому, що заслужив це, а лише завдяки вільному вибору Бога-Отця – знакові й запоруці безкорисливої любові, яка завжди випереджає нас і ніколи не розчаровує».
Семінаристи – знак надії для Церкви
Далі Святіший Отець наголосив на тому, що присутність семінаристів у семінарії є знаком надії для всієї Церкви. «Не знаком невиразного оптимізму, а знаком впевненості в тому, що Господь завжди кличе – у будь-яку епоху історії та в будь-якому місці», – підкреслив він. Папа також нагадав, що «кожне покликання народжується з інтимного діалогу з Богом, що плекається в тиші та молитві, і який часто відбувається “попри іноді оглушливий галас світу”» (Лев XIV, Послання до LXIII Всесвітнього дня молитви за покликання, 16 березня 2026 р.). Однак, «щоб цей діалог відбувся, треба навчитися перебувати з Ним».
Єпископ Риму наголосив на необхідності перебування в семінарії. Адже «семінарія – це не відкладення місії, а її умова», а тому «не варто її недооцінювати». Він наголосив, що «у світі, який поспішає і з підозрою ставиться до будь-якої тривалої зупинки», потрібне «місце і період у житті, де можна навчитися перебувати, розпізнавати, дозволяти себе формувати без скорочень». Святіший Отець також пояснив, що «Ісус покликав на гору не одного чоловіка, а дванадцятьох, з найрізноманітнішими характерами, які іноді здаються нам незвичайними». Таким чином Господь навчає, що «в Церкві потрібно жити разом: вона не є власністю жодного з нас, і всі ми покликані любити її та служити їй як єдине тіло». Посилаючись на Апостольський лист «Вірність, що творить майбутнє», Лев XIV підкреслив, що так само як «жоден пастир не існує сам по собі», так і «жоден семінарист не може задумувати собі приватного шляху із Господом: він завжди має відчувати й переживати красу церковної посередницької дії».
Формувати особисті і спільнотні стосунки
Святіший Отець закликав форматорів, бути «вчителями тієї турботи та того братерства, що виявляються в справжніх, особистих і спільнотних стосунках, побудованих на істині та милосерді». «Вихователем не стають зненацька: ваше служіння є надзвичайно делікатним, до якого готуються з допомогою знань, терпеливості та любові», – сказав він.
Священник посланий до всіх
Далі Папа звернув увагу на те, що опісля семінаристів чекає момент, коли «спускаються з гори, адже гора не є притулком». Ісус провадить Дванадцятьох на гору, щоб, «переживши досвід Бога, вони могли бути посланими, аби повідомити світові про цю новину життя». Лев XIV сказав, що семінаристи будуть «покликані зійти з гори, щоб бути посланими до людей у своїх містах: до сімей, які переживають труднощі, до молодих людей, які у двадцять років пакують валізи, щоб шукати роботу, до самотніх літніх людей, до знедолених, до тих, хто втратив сенс існування». «Священник посланий до всіх, щоб усім проголошувати красу віри в Ісуса Христа, добру новину про наше спасіння», – наголосив він та заохотив довіритись Богородиці та вчитися від неї щоденно говорити своє «так» Господеві.
Особливу подяку Папа від імені Церкви висловив присутнім сім’ям. Він підкреслив, що «покликання ніколи не народжується без відповідного середовища, і часто воно потребує дому, батьків, які моляться і вміють відпускати». Уділяючи своє благословення, Лев XIV побажав семінаристам «завжди бути вірними, радісними та відважними учнями Господа».
