28 липня у Закарпатському музеї народної архітектури та побуту відбулося відкриття перевезеної з Підполоззя римсько-католицької дерев’яної каплиці святої Марії Магдалини.
Про це пише Мукачівська дієцезія.
З цієї нагоди у музеї просто неба, де тепер встановлена сакральна пам’ятка, Святу Месу звершив правлячий єпископ Мукачівської дієцезії Микола Лучок ОР. З ним співслужили єпископ-емерит Антал Майнек OFM та священники дієцезії з Ужгорода, Мукачева і Сваляви.
Звертаючись до присутніх єпископ Микола зауважив, що Закарпаття має багатонаціональну історію, під час котрої відбувалися зміни кордонів і тепер «ми є спадкоємцями довгої історії Церкви тут на Закарпатті», хоча сама Мукачівська дієцезія є молода і створена у вільній Україні.
«У тому часі, коли в нашій країні руйнують храми, ми можемо пишатися тим, що ми рятуємо храм, – підкреслив єпископ. – Ця каплиця пережила дві світові війни, пережила зміни різних режимів і вона, можливо, ще й нас всіх переживе, але вона є свідком єдності і сили, яку ми черпаємо від Бога. Про це я особливо прошу і дякую за всіх, хто доклав зусилля до того, щоби ця подія відбулася; прошу про те, щоби ми і надалі в цьому дусі єдналися та творили добро, кожний там, де ми є покликані».
У проповіді Мукачівський єпископ звернув увагу на слова Євангелія, в яких був опис зустрічі Воскреслого Христа з Марією Маглалиною.
«Почуття миру, сили, світла, надії, які до нас приходять під час молитви, вони походять від джерела, яким є Христос Воскреслий». Проповідник пригадав поставлені Ісусом питання: «Чого шукаєш?» і «Кого шукаєш?». Саме ці два питання можуть привести нас до Бога, бо ми «шукаємо миру, шукаємо сили, шукаємо любові, шукаємо джерела натхнення, шукаємо відповідей на наші запитання».
Владика заохотив плекати єдність, продовжувати мудрість наших предків, щоби ми «вміли приймати, любити один одного такими, які ми є, з нашими коріннями, нашим різноманіттям, тому що це є багатство. Це є багатство, свідоцтво і це є приклад». У молитві він звернувся до Святого Духа та Христа Воскреслого, щоб «беріг нас, зберігав наше Закарпаття і зберігав нашу цілу країну», водночас наголосивши, що дуже важливо, щоб ми тривали в молитві.
«Перемога, якої ми прагнемо, приходить в Христі. Вона може прийти лише силою Божою. Той мир, який ми всі прагнемо, без Божественної сили, без Божественного втручання неможливий. Тому заохочую вас, як один з ваших пастирів Закарпаття, щоби ми рук не опускали, не піддавалися страхові, не піддавалися наріканню, не піддавалися осудженням, засудженням, не жили критикантством, а тривали в молитві, в пізнаванні Христа і служили єдністю і молитвою кожний там, де ми знаходимося – в своїй конфесії, в своїх коріннях, але відкриті на одного Бога», – підсумував єпископ Микола Лучок ОР.
Під час Меси молитва підносилася за всіх добродіїв, владу, військових і теж за пана консула Йосипа Бачкаї, який особисто долучився до справи збереження каплиці.
Перевезена до Ужгородського скансена каплиця – це унікальна пам’ятка народної сакральної архітектури закарпатських німців (швабів). Як зазначено на сторінці Закарпатського музею народної архітектури та побуту, попри свої невеликі розміри вона вирізняється гармонійними пропорціями, майстерно виконаними деталями та високою культурою традиційного дерев’яного будівництва.
За понад 100 років з часу встановлення каплиця зазнала певних пошкоджень: було втрачено частину оздоблення, було змінено покриття даху. Задля збереження історичної пам’ятки з погодженням з місцевою громадою вірян Підполоззя, споруду було обережно демонтовано та перевезено для встановлення у музеї.
Відтепер каплиця святої Марії Магдалини стала новим експозиційним об’єктом Закарпатського музею народної архітектури та побуту. Вона не лише зберігає пам’ять про духовну спадщину закарпатських німців, а й є символом багатокультурної історії краю та прикладом дбайливого ставлення до унікальних пам’яток сакральної архітектури.
Під час урочистого відкриття єпископ Микола Лучок передав музею настінне розп’яття, яке зберігатиметься у каплиці, а також документ, що засвідчує освячення каплиці. Він теж сказав, що при погодженні з керівництвом музею тут можуть відбуватися, наприклад, вінчання. Це може бути особливо цінним для уродженців Підполоззя, бо таким чином вони матимуть можливість приходити до місця, де зростала віра їхніх предків.
На подію зібралася численна кількість вірян, а також були присутні представники влади, музейної спільноти та дипломатичного корпусу.
Текст: Тетяна Решетар
Фото: Ужгородський скансен, Вікторія Вайс / Veritas
