З 21 по 26 липня у Тиврові (Вінницька область), у монастирі Місіонерів Облатів Марії Непорочної, відбувся молодіжний фестиваль «Подих Життя», у якому взяли участь вісімдесят молодих людей із різних куточків України разом зі своїми душпастирями.
«Подих Життя» – щорічна подія, яка відбувається влітку в облатському монастирі у Тиврові. Її організовують Місіонери Облати Марії Непорочної, яким допомагають душпастирі молодіжних спільнот різних парафій України та сама молодь.
Кожен день фестивалю мав свій розпорядок. Для деяких учасників дотримуватися своєрідної дисципліни було певним викликом. Проте, як зауважують організатори, вони сприймають це як важливу формаційну складову цієї зустрічі.
Ранкова зарядка була обов’язковою для всіх, незалежно від віку чи місця в церковній ієрархії. «Одного дня зарядку проводив єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович OMI. Це було дуже цікаво – єпископ мене піднімав!» – згадує один із учасників фестивалю.
Після розминки відбувалася молитва, під час якої молодь роздумувала над Божим словом. Щодня також проходила духовна конференція. Цього року її теми були пов’язані з теологією тіла, а весь фестиваль проходив під гаслом «Цілісність чи роздробленість?».
Тут закінчується самотність – час у спільноті
Центральним пунктом кожного дня була Свята Меса з музичним супроводом, підготовленим самими учасниками фестивалю. Увечері, після спільної вечері, «Подих Життя» набирав зовсім інших кольорів, коли всі збиралися у «ковчезі» (розташованому на території монастиря місці проведення окремих заходів фестивалю) та проводили час у спільних розвагах. Одного дня молодь організувала костюмований бал, іншого – танці. У п’ятницю, згідно з католицькою традицією, «веселого вечора» не було. Натомість на території колишнього домініканського монастиря відбувся молебень Хресної дороги.
Кожного дня, окрім розваг і спільних зустрічей за столом, молодь мала нагоду взяти участь у Євхаристії, приступити до сповіді та помолитися в тиші під час адорації Пресвятих Дарів.
«Вона (адорація Пресвятих Дарів) є для мене одним із найважливіших моментів під час фестивалю. Без цієї зустрічі з Господом у „Подиху Життя“ немає „подиху“», – ділиться Михайло Петрик.
Служіння як дар
Для молоді, яка допомагала в організації цієї події, це був прекрасний досвід служіння.
«Я людина, відкрита на натхнення. „Подих“ є для мене саме таким моментом натхнення. Коли чую це слово, воно асоціюється у мене зі служінням. Тут є нагода допомогти, бути в чомусь корисним, і є бажання це робити. Для мене це також можливість розвивати свій організаторський талант», – підкреслив Михайло Петрик.
За матеріалами Місіонери Облати Непорочної Марії
Автор: Лукаш Орловський ОМІ.
Фотографії: архів організаторів.
