У понеділок, 8 червня 2026 року, Папа Лев XIV, який від суботи перебуває у Мадриді, зустрівся у першій половині дня з главою уряду та депутатами парламенту Іспанії. Опісля Святіший Отець вирушив до осідку Конференції єпископів Іспанії, яка цього року відзначає своє 60-річчя, щоб зустрітися зі своїми братами в єпископстві.
Про це повідомляє Vatican News.
Звертаючись до зібраних, Святіший Отець поділився роздумами над тим, як Церква Іспанії може протистояти сучасним викликам. Він запропонував єпископам образ подорожі серця, метою якої є Бог. Головна спокуса тут – зацикленість на минулому та зайвий багаж застарілих структур. Папа підкреслив, що у цій подорожі потрібні свобода й мужність, щоб залишити непотрібне, але зберегти багатство християнської спадщини. За словами Лева XIV, головний скарб у наплічнику паломника – Хліб Слова та Євхаристія, необхідні для спасіння більше, ніж матеріальна їжа. Життя таїнствами задає ритм існуванню християнина.
За словами Наступника святого Петра, важливим викликом у цій подорожі є діалог. Наша спадщина має стати інструментом для спілкування з тими, кого зустрічаємо, та мостом між культурами. «Лише збираючи все добре, що є в нашій власній спадщині, коли кожен робить свій внесок, ми можемо побудувати нову реальність, у якій віра зможе пустити глибоке коріння», – наголосив Папа. Християни покликані будувати цю нову реальність через повагу, ведення діалогу з іншими та ткання міцних мереж.
У часи радикальних поляризацій Церква має свідчити про єдність у різноманітності. «Образ Христа стає видимим у живій мозаїці Церкви, де багато її елементів, без змішування між собою, сходяться разом, щоб виявити красу єдиного Господа», – зазначив Лев XIV.
Єпископи – видимі знаки сопричастя
Звертаючись до єпископів, Святіший Отець нагадав, що вони покликані бути видимим знаком сопричастя: з Христом, з Наступником святого Петра та з усією Вселенською Церквою. «Пережите в такий спосіб сопричастя також породжує місіонерську життєздатність. Церква, яка перебуває у внутрішньому мирі, може вільніше говорити з братами і сестрами інших християнських конфесій та інших релігій, з тими, хто не вірить, з державною владою та з усіма людьми доброї волі, які працюють заради спільного блага», – підкреслив він.
Турбота про покликання
Торкаючись питання душпастирства покликань, Лев XIV наголосив, що воно не може зводитися до гонитви за цифрами. Навпаки, воно виникає із живих спільнот, від щасливих священників, від сімей, здатних свідчити про красу вірності, від Церкви, яка вміє з простотою показати безмежні горизонти, які відкриває слідування за Христом. Продовжуючи свої роздуми, він наголосив, що збереження застарілих структур не може бути важливішим за саме покликання. Семінарії мають стати справжніми домами формування з досвідом спільнотного життя, професійними вихователями та осередками вищої богословської освіти. Для цього Церкві необхідно об’єднувати зусилля. Труднощі у цій сфері є новими можливостями, зокрема для залучення мирян до служінь, якими раніше опікувалися лише духовні особи. Головне завдання – допомогти світським співробітникам усвідомити свою працю як Божий заклик і розділити відповідальність за місію Церкви.
Реакція на зловживання у Церкві
«Як бачите, наш шлях складається із зустрічей, і ми також зустрічатимемо людей, які переживають темні часи і закликають нас бути їхніми Добрими Самарянами», – зазначив Папа. Він наголосив, що особливо болючими є випадки, коли кривди завдали ті, хто мав оберігати – члени духовенства. Реакцією церковної спільноти на це лихо мають бути слухання, правда, справедливість і компенсація. За словами Наступника святого Петра, сьогодні вкрай важливо утверджувати культуру піклування та запобігання, щоб кожен постраждалий отримав захист, повне прийняття і реальну допомогу на шляху до повного зцілення.
Відповідь на спрагу секуляризованого світу
Згадуючи про секуляризацію сучасного світу, Єпископ Риму підкреслив, що світ не стільки відкидає Бога, скільки шукає сенс, надію та правду. Церква покликана розпізнати цю приховану спрагу і запропонувати суспільству свій головний скарб – об’явлену в Христі Божу любов. Надаючи освіту чи гуманітарну допомогу у співпраці зі світськими інституціями, християнське милосердя завжди несе вищу місію: повернути людині впевненість у тому, що її люблять.
У цій місії надійним супутником є Пресвята Діва Марія, Матір сопричастя та надії. Вона вчить приймати Слово і зберігати єдність. Папа підкреслив, що сила Церкви полягає не у кількості матеріальних ресурсів чи величі інституцій, а у «святості її дітей», сопричасті пастирів та смиренній вірності проводу Святого Духа.
Священники за Серцем Христа
З нагоди 500-річчя священничих свячень святого Йоана Авільського Папа згадав про найближчих супутників єпископів – «простих священників». Справжнє душпастирство вимагає від них зосередження на головному: глибокій молитві, вірності Церкві, любові до Христа та близькості до людей. У єпископі вони мають знаходити не просто керівника, а дбайливого батька. Наприкінці Святіший Отець навів молитву Вчителя Церкви святого Йоана Авільського: «Якщо Ти велиш мені, Господи, робити те, що робив Ти, дай мені Своє серце». Нехай це буде і нашим благанням: Господи, дай нам Своє серце, серце, здатне підносити свій погляд до Тебе, вирушати в дорогу, слухати, розпізнавати, служити, виправляти з любов’ю, допомагати з терпінням і проголошувати з радістю». Адже лише Церква, яка діє із Серцем Христа, має духовну силу подолати будь-які сучасні виклики.
Після обміну подарунками, запису в Книзі почесних гостей, спільної молитви та відкриття меморіальної дошки на честь Апостольської подорожі Святіший Отець разом із єпископами вирушив на обід до нунціатури.
