1 червня Радіо Марія в Україні святкує 16-й день народження. З цієї нагоди директор радіо отець Олексій Самсонов розповів про початок мовлення, виклики війни, людей, без яких радіо не могло б існувати, та плани на майбутнє.
Отче Олексію, Радіо Марія вже 16 років звучить в Україні. Чи можете пригадати, з чого все починалося?
Ми почали мовити вночі. Це було в ніч з 31 травня на 1 червня. До нас приїхав технік з Італії, він мав це налаштувати і наступного дня мав їхати. Тому ми спішили, вдень не встигли, але вночі все ж вийшло. Тут у студії був наш інженер Андрій, а його батьки жили в іншому районі Києва. Вони налаштувалися на цю хвилю, і він перевіряв мікрофони, перевіряв, як звучить звук. О другій годині ночі він підійшов до мікрофона, увімкнув його, і першими словами, які на Радіо Марія були промовлені, були слова: «Мама, тато, я вас люблю». Так ми почали мовити. Спочатку не знали, боялися, але потім поступово все вийшло.
Завдяки кому Радіо Марія функціонує впродовж 16 років? Чи є люди, які від самого початку і дотепер служать на радіо?
У нас є волонтери, які були від самого початку. Наприклад, Андрій, той самий інженер, теж від самого початку Радіо Марія. Але Радіо Марія – це не лише ті, хто тут у студії, а й наші слухачі. Є багато тих, хто від початку з нами, відколи почали мовити в Києві. Дехто вже в небі слухає. Але Радіо Марія – це не тільки працівники. Разом його творимо: хтось у студії як працівник, хтось як волонтер, хтось як слухач, хтось своєю молитвою, хтось своєю пожертвою. Тобто це комплекс, і виокремити когось одного неможливо. Президент Радіо Марія Володимир Крутько – теж від самого початку.
Чи були такі моменти за ці 16 років, коли здавалося, що все, закриваємо радіо?
Звичайно, були. На самому початку, коли ми не могли отримати ліцензії, до нас приїхав президент Радіо Марія з Італії, сказати, що нічого тут не вийде, що не йде цей проєкт в Україні. А я тоді якраз реколекції провадив на Святошино у кармелітів. І я його запросив на ранкову Святу Месу, яка була також з Легіоном Марії. І там прийшло дуже багато легіонерів, усі в білих хустинках зі свічками. І цілий храм був наповнений, і вони молилися Розарій. Цей Монелій прийшов, а він такий маленький, став і загубився між ними. Десь постояв, послухав, потім прийшов до мене і каже: «Слухай, там, де так моляться Розарій, там обов’язково Марія зробить Радіо Марія». І буквально через кілька місяців ми вже почали працювати. Така історія. Теж на початку війни ми не знали, як бути. Була ситуація, коли геть грошей не було, а потім ці гроші з’являлися в несподіваний спосіб.
А як робота Радіо змінилася, коли почалася війна? Як війна вплинула на роботу? Щось змінилося?
На початку, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, на радіо працювало декілька людей. Волонтерів не було, більшої частини працівників теж не було. Переважна частина нашого ефіру перші три місяці – це практично тільки молитва була. Ми молилися. Ми всі на фоні війни живемо. Наші ведучі говорять, і особливо це видно в дзвінках, коли телефонують мами, бабусі, чиї сини десь на фронті. На жаль, чуємо про загиблих слухачів Радіо Марія. Декілька наших волонтерів, хлопців, були мобілізовані. Тому завжди також молимося за Україну, за наших військових, за мир, за перемогу і так далі. Відповідно, коли запрошуємо наших гостей, то дуже багато говоримо про те, як нам бути в цей час війни.
Якою Ви бачите через 10 років роботу Радіо Марія?
Це, насправді, дуже просто. Колись Еммануелі Феррарі, який помер років 6 тому, приїжджав в Україну, а потім я з ним бачився і в Італії, то завжди мені казав: «Ваша мета – щоб там, де є українці, було Радіо Марія». У нас поки що так не є. Ми не скрізь в Україні маємо частоти. Така мета – щоб всюди в Україні були наші хвилі, щоб усюди можна було їх спіймати: від Донбасу до Карпат, від Чернігова до Криму. Ось така мета. Загалом, це також дуже внутрішня мета, щоб ми допомагали людям відкривати Божу любов і допомагали в молитві, щоб через Радіо Марія багато людей приходило до Христа. Не тільки тих, які вже зараз у Церкві, але й тих, які зовсім нічого не знають про Бога.
Розмовляла с. Уршуля Бистрицька SCM.
