Принципи реформи літургії, яка повинна втілюватися в культурних контекстах, та заклик шанувати літургійні приписи як вираження церковного сопричастя, були в центрі уваги чергової катехизи Папи Лева XIV про спадщину Другого Ватиканського Собору, продовжуючи представлення догматичної Конституції про літургію.
Про це повідомляє Vatican News.
«Церква – це живий організм, і тому також і те, що стосується священної літургії, не порушуючи цілісності її вчення, вона зростає та розвивається, пристосовуючись і підлаштовуючись до обставин та потреб, що виникають з плином часу», – ці слова Папи Пія XII, які знаходимо в його енцикліці Mediator Dei, стали відправною точною для роздумів, якими Лев XIV поділився з учасниками загальної аудієнції в середу, 27 травня 2026 року.
Розпочавши минулої середи в рамках циклу про спадщину Другого Ватиканського Собору роздуми про догматичну Конституцію Sacrosanctum Concilium про літургію, цього разу він зупинився на темах реформування та розвитку літургії. Як зазначається у цьому документі, синодальна асамблея зібралася, щоби «причинитися до дедалі більшого зростання християнського життя між вірними», щоб також «краще пристосувати до вимог нашого часу» ті інституції, які підлягають змінам, щоби «сприяти всьому тому, що може зробити внесок у єднання між усіма віруючими».
Сприяти доступові до освячення
Святіший Отець зазначив, що в цей історичний момент сильно відчувалася необхідність оновлення літургійних форм, через які Церква крізь віки здійснювала прославу Бога та освячення християнського люду. Завдяки так званому літургійному рухові визріло переконання, яке святий Йоан Павло ІІ пізніше опише, стверджуючи, що між оновленням літургії та оновленням всього церковного життя існує дуже тісний зв’язок. Тож, як підкреслив Лев XIV, Sacrosanctum Concilium з метою «сприяти доступові вірних до багатства дарів благодаті, що розподіляються через священну літургію», дуже чітко вказує напрямок, а саме: «зберегти здорову традицію та започаткувати законний поступ».
У цьому контексті Святіший Отець послався на слова свого попередника Бенедикта XVI, який у промові до учасників конференції, що проводилася з нагоди 50-річчя застування Папського літургійного інституту святого Ансельма, зауважував, що не рідко традиція та прогрес в нездоровий спосіб протиставляються, в той час як «обидва поняття інтегруються: традиція в собі самі містить у певний спосіб поступ», мовляв, «ріка традиції несе в собі й своє джерело та пливе до гирла».
Сила євангелізації
Папа зауважив, що Собор стверджує легітимність цього процесу як вкоріненого у «справжній Традиції», розрізняючи в літургії «незмінну частину» як ту, що має божественне встановлення, і ті частини, які можуть, а навіть і повинні зазнавати змін, «якщо в них проникли елементи, що не відповідають глибинній сутності самої літургії, або якщо вони стали менш доречними». «Такі зміни відбувалися постійно протягом століть, щоб дати віруючим можливість плідно брати участь, через обрядові чинності, у пасхальному таїнстві Христа, яке є основою християнської віри. Отже, культ Церкви “втілювався” у культурних формах кожної епохи і був здатний впливати на них та навіть їх перетворювати. Таким чином, літургія протягом століть була рушійною силою євангелізації. Сьогодні необхідно оновити цю енергію у послідовності з автентичною та живою католицькою традицією, тобто згідно з динамікою, спрямованою на те, щоб вводити віруючих у повноту істини», – підкреслив Лев XIV.
Критерій реформи
За словами Наступника святого Петра, завдяки цьому можемо зрозуміти, чому Отці Собору доручили, щоб перегляд обрядів, коли він відповідає справжній і підтвердженій користі Церкви, завжди відбувався у такий спосіб, щоб «якимось чином органічно випливати з існуючих». Для добра Церкви кожну реформу повинно випереджувати «ретельне богословське, історичне й душпастирське дослідження». Собор також заохочує запобігти дезорієнтації віруючих, «застерігаючи всіх від того, щоб з власної ініціативи додавати, вилучати чи змінювати що-небудь у літургійній сфері». «Поступ, про який йдеться у конституції Собору, аж ніяк не підриває церковне сопричастя: навпаки, він покликаний його зміцнювати та сприяти його розвитку», – наголосив Папа, підсумувавши: «Тому закликаю всіх, хто покликаний готувати звершення божественних таїнств, а особливо священників, які виконують служіння головування в літургії, завжди зберігати повагу до літургійних текстів і приписів, яка випливає з внутрішньої готовності та довіри до Бога, виявляючи покору перед Його величчю та щиру вірність церковному сопричастю».
