У ніч з 23 на 24 травня відбулася одна з наймасованіших атак РФ на Україну. Найбільше ворожих дронів та ракет було спрямовано саме на Київ. Унаслідок ударів значних пошкоджень зазнав будинок отців-домініканців, в якому також діє Інститут релігійних наук святого Томи Аквінського.
В інтерв’ю для сайту РКЦ в Україні отець Петро Балог OP розповів про пошкодження будівлі, плани її відновлення, а також про можливі наслідки російської пропаганди, які можуть послабити підтримку України з боку світу в цей важкий час війни.
Отче, відбулася ще одна масована атака на Київ з боку Росії, і цього разу на жаль також було пошкоджено монастир домініканців та Інститут святого Томи Аквінського. Скажіть будь ласка, де перебували брати в цей час і чи ніхто не постраждав?
Слава Богу ніхто не постраждав, усі живі й здорові, навіть ні в кого немає жодних поранень. Ми перебували вдома. Двоє братів виїхали у своїх справах за кордон, мають там конференції, але п’ятеро братів були на місці. Під час атаки хтось зійшов у бомбосховище, хтось не зійшов. На жаль ми вже призвичаїлися за ці п’ять років і не завжди спускалися, але бачимо, що це треба робити, бо тут, на Лук’янівці, часто є обстріли і вони недалеко від нас. Завжди якось оминало, але не цього разу. Так сталося, що ударною хвилею тут повиносило майже всі вікна і двері.
Чи можете згадати, якими були перші хвилини після відбою повітряної тривоги? Яка була перша реакція братів, якісь перші дії?
Відбій був уже пізніше. Брати ще чекали, коли буде відбій, і тоді вийшли на двір дивитися, що навколо сталося. Бо в келіях було видно, що вікна повилітали, а вони у нас такі дерев’яні, солідні, їх ніколи нічого не рушило, а тепер повиривало деякі рами. Це бачили, але потім подивилися ще й навколо будинку. Він великий – 4000 квадратних метрів, тож більшість вікон повилітали. Буквально декілька вікон вціліли, а більшість – або трохи, або наполовину, або повністю – вибухова хвиля знищила. Тобто гори скла. Двері повиламувало, нагорі навіть дах трішки пошкодило, підтягнуло гіпсокартон.
Щоправда, я ще до закінчення тривоги вибіг на двір подивитися, де влучила ракета, і це був сусідній будинок. Там влучило у дев’ятий поверх і почалася пожежа, усе горіло. Уже потім, десь о пів на п’яту ранку, побіг до торгового центру, де теж було влучання, і там було просто пекло. Торговий центр так горів, що від нього розліталися шматками частини будинку – величезна пожежа була.
Тобто, окрім вікон, дверей та частково даху, пошкоджень більше немає?
Так, наш будинок досить міцний, стіни понад вісімдесят сантиметрів. Це історична будівля, щоб її зрушити, треба пряме влучання. Те, що пошкодилося, зрушилося з місця: десь, де є гіпсокартон, де двері вдарили в стіну, то заламало; десь лампи попадали. Там, де є стелі типу «армстронг» в аудиторіях, вони попадали чи покривилися, у кімнатах для гостей так само. Тобто переважно легші конструкції постраждали. Стіни цілі, слава Богу, лише десь штукатурка повідпадала, кілька плиток відпало. Але в основному вікна прийняли на себе цю хвилю і двері. Не маємо тепер ні вікон, ні дверей.
Скажіть будь ласка, якою була реакція людей? Ви відразу відкрили збір на відновлення будівлі. Наскільки активно він просувається? Можливо, вже закрили чи ще можна долучитися?
Можна долучитися. Ми порахували, що відновити будівлю коштуватиме декілька мільйонів гривень. Але вже відгукнулися Домініканська провінція в Польщі, брати-домініканці в Римі, хтось побачив у Німеччині – теж жертвують. Тому надіємося, що все вдасться. Я відкрив збір, тож щось зберемо, зробимо своїми силами, скільки будемо могти. Але це завжди так: 5–10% звідти, 5–10% звідти – то, може, й назбираємо.
Тут головне тепер навіть не настільки гроші, як те, щоб не залишити будинок без вікон і дверей, бо це недобре. Слава Богу, літо надворі, тепло. Але йдеться про те, як це зробити: де знайти працівників, фірми, знайти хоч когось, бо це спеціальні вікна на замовлення. Перше, що забезпечимо – це, напевно, ще сьогодні приїдуть люди подивитися вступно на ситуацію. Напевно, позакриваємо фанерою нижні вікна, верхні – плівкою, і це тимчасово буде місяць-два, а потім, коли виготовлять і привезуть, встановлюватимемо нормальні вікна. Також ворота зламалися, вхідні двері не відкриваються. Є ще багато дрібних пошкоджень, які блокують решту роботи: в якомусь вікні вирвалася ручка і петлі, але вже вікно не тримається, треба знімати.
Чи можете поділитися, як особисто пережили цей момент?
Цей удар – це секунда. У келіях, слава Богу, що скло полетіло лише в бік других дверей, хоча й ті другі двері теж вилетіли. Можливо, врятували міцні занавіски на вікнах, які трохи стримали скло, бо я ще був під ковдрою, (приліг відпочити десь після третьої ночі), тому теж нічого не сталося. А потім, звичайно, страшний гук, тріск. Встав, дивлюся – майже немає вікна. Ну і тоді вже було не до відпочинку…
Як Ви вважаєте, це співпадіння чи, можливо, все ж таки щось означає, що попередня атака була на День Матері Божої Фатімської, а ця – в день Зіслання Святого Духа? Чи це якось пов’язано?
Не думаю, що тут є якийсь зв’язок із католицьким святом. Навряд чи в Росії взагалі зважають на те, що у католиків саме тепер Зіслання Святого Духа. Тим більше, що навіть у греко-католиків це свято буде лише через тиждень. Тому, думаю, у цьому плані це просто співпадіння. Вони атакують Україну, а не конкретно католиків чи Рим.
Але те, що ця атака відбулася відразу після дезінформаційної кампанії навколо Старобільська, думаю, не є випадковістю. Російська пропаганда тоді активно поширювала фейки про нібито вбитих дітей. І на жаль багато людей на Заході в це повірили. Я читав польські, німецькі коментарі про російську масовану атаку 24 травня: «Це вам помста за дітей», «Росія правильно робить», «Не треба було починати». Хоча серед тих так званих «дітей» у списках були люди 2003 чи 2006 років народження. Тобто це вже дорослі люди. Але пропаганда спрацювала. І ця атака виглядала саме як продовження такої інформаційної кампанії.
Пропаганда діє послідовно: зробити з жертви агресора і вбивцю, а з агресора й убивці – жертву. Це типова, уже тисячолітня методика пропаганди. А на жаль війна затягується, Захід уже починає на це вестися, уже перестає розрізняти. Не говорячи про країни так званого «третього світу», населення яких у більшості традиційно підтримують різних тиранів. А тому, завдання нашої країни – якнайбільше спростовувати ці фейки, подавати контр-інформацію, подавати факти, вимагати публічно факти «українських злочинів» від Росії і так далі. Бо найгірше – це коли в нас не буде підтримки ззовні, коли ми залишимося самі. І будуть називати злочинцями й убивцями нас – тих, на кого напали. Тоді такі знищення, масовані атаки, такі, скажімо, «вікна-двері» – це буде: «Так вам і треба, ви заслужили».
Тому молимося і просимо Бога, щоб дарував нам витривалість, сили, мудрість і мужність. І, звичайно, як завжди, молимося про справедливий мир, щоб уже нарешті він настав. А решту відбудуємо – це лише матеріальні речі. Головне – що Бог посеред нас!
Розмовляла с. Уршуля Бистрицька SCM.
