6 травня 2026 року у Львівській катедрі, архієпископ Мечислав Мокшицький очолив Святу Месу та здійснив обряд поховання воїна, який загинув захищаючи Україну. Ян Гась був парафіянином Львівської митрополичої базиліки, з перших днів повномасштабної війни боронив Україну, служив у складі 15-го мобільного прикордонного загону «Сталевий кордон» Державної прикордонної служби України.
Про це пише Львівська архідієцезія.
Провести захисника України до місця його останнього земного пристановища та віддати останню шану брату та побратиму прибули рідні та друзі загиблого, його сусіди та парафіяни храму, численні священники з навколишніх римо- та греко-католицьких парафій, а також військові капелани.
У проповіді митрополит сказав:
«Ми можемо і повинні висловити співчуття і співпереживання мамі Яна, його сестрі,
племінниці з родиною, а також близьким родичам полеглого захисника батьківщини. Важке випробування довелося вам пройти. Півтора року змагань із думками: «безвісти зниклий!»…, «це так кажуть», «а насправді його вже немає в живих»… «А може все ж таки живий?» «Може хоча б у полоні?» І врешті ідентифікація і ствердження, що загинув.
Почуваємося безпорадно, хочемо підібрати відповідні слова, а бракує їх нам. Ми дуже вам дякуємо за Яна, який вчинив не один героїчний акт, став учасником бойових дій для захисту співвітчизників від нападу ворога, виборював свободу для народу, жертвував своє життя в обороні вітчизни.
Стародавній автор занотував такі слова: «Чудовою справою є померти, захищаючи Батьківщину». Таким способом здобута слава увінчує життя воїна. Саме в такій перспективі закінчується земна історія Яна. Чи це все, що можемо сказати на урочистій похоронній месі за полеглого війна? Звісно, що ні. Адже ми маємо міцнішу пророчу мову, не людську, а Божу.
Слова Ісуса Христа, який подолав смерть, а за життя на землі так нас навчав: «Хто в мене вірує, той навіть і вмерши житиме. А хто живе і в мене вірує, не помре повіки».
Жертва життя, дар любові, який склав Ян, пригадує нам інші слова Господа, того, який має міць воскресити кожну людину в день суду. Ісус казав: «Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів життя своє віддає». А на суді запитає нас Господь про любов, про добро, яке ми чинили, про жертву, які за життя ми склали.
Ян вже має готові відповіді на ці питання. Тепер черга за нами. З чим станемо на суді? Одним із добрих наших вчинків нехай буде пам`ять і молитва за всіх тих, хто віддав життя в обороні Вітчизни».
Після завершення похоронних урочистостей архієпископ Мечислав Мокшицький подякував усім, хто прийшов попрощатися із загиблим воїном Яном Гасєм, віддати борг вдячності, який ми усі маємо перед людьми, що захищають нашу країну від російських нападників і жертвують своє життя заради свободи і миру України.
Довідка:
Ян Гась (30.06.1970 – 29.11.2024)
Львів’янин. Навчався у ліцеї № 24 імені Марії Конопницької Львівської міської ради.
Працював оператором у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Колтакт».
Проходив строкову військову службу.
Зі слів рідних, Ян був добрим і відповідальним, чудовим сім’янином, якого поважали та любили. Захоплювався їздою на велосипеді, прогулянками лісом, грав у великий теніс.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Курському напрямку у складі 15-го мобільного прикордонного загону «Сталевий кордон» Державної прикордонної служби України.
У Яна Гася залишилися мати, сестра, племінниця з родиною та друзі.
Текст і фото: Олександр Кусий
