Під час перельоту до Риму Лев XIV наголосив, що його головне завдання – проповідувати Євангеліє народам. Далі він згадав дітей, які стали жертвами війни в Ірані та Лівані, засудив смертну кару та наголосив на важливості міжнародного права. Щодо мігрантів він запитує: «Що Північ робить для Півдня світу?», і засуджує те, що з людьми поводяться гірше, ніж з тваринами. Щодо одностатевих пар він підтверджує, що Святий Престол не погоджується з офіційним благословенням, про яке вирішили в Німеччині.
Про це пише Vatican News.
«Доброго дня всім, сподіваюся, у вас усе гаразд і ви готові до нової подорожі. І вже з зарядженими батарейками!», – сказав Папа Лев XIV, вітаючись із журналістами на борту літака. Щойно він завершив тривалу Апостольську подорож Африкою, а під час перельоту з Малабо, останньої зупинки в Екваторіальній Гвінеї, до Риму, в четвер 23 квітня 2026 р., відповів на запитання п’яти з приблизно 70 журналістів, які супроводжували його під час цієї міжнародної подорожі. Літак приземлився у римському міжнародному аеропорту Фюмічіно о 19:18 місцевого часу. Війна, переговори між США та Іраном, міграційна проблема, смертна кара та благословення одностатевих пар – серед тем, яких торкнувся Святіший Отець під час інтерв’ю, якому передувала рефлексія щодо пережитого досвіду в Африці.
Ignazio Ingrao (Tg1): Ваша Святосте, дякую за цю подорож, сповнену зустрічей, історій та облич. Під час зустрічі за мир у Баменді, Камерун, Ви описали світ, що поставлений з ніг на голову, де жменька тиранів загрожує знищити планету. Мир, як Ви сказали, не треба винаходити, а треба прийняти. Переговори щодо конфлікту в Ірані перебувають у хаосі, що має серйозні наслідки для світової економіки. Чи бажаєте Ви зміни режиму в Ірані, враховуючи, що навіть громадянське суспільство та студенти вийшли на вулиці в останні місяці, а світ стурбований гонкою ядерних озброєнь? З яким закликом Ви б звернулися до США, Ірану та Ізраїлю, щоб вийти з глухого кута та зупинити ескалацію? Чи повинні НАТО та Європа бути більш залученими?
Я хотів би насамперед сказати, що потрібно популяризувати новий підхід і культуру заради миру. Дуже часто, коли ми аналізуємо певні ситуації, одразу виникає думка, що треба втрутитися силою, війною, нападаючи. Те, що ми побачили, – це смерть багатьох невинних людей. Я щойно переглянув листа від деяких сімей дітей, які загинули в перший день атаки. Вони пишуть про те, що вже втратили своїх синів і дочок, дітей, які загинули під час цього (атаки) . Питання не в тому, чи зміниться режим, чи не зміниться, питання в тому, як поширювати цінності, в які ми віримо, без загибелі багатьох невинних людей. Питання Ірану, очевидно, дуже складне. У самих переговорах, які зараз ведуться, одного дня Іран каже «так», а США кажуть «ні», і навпаки, і ми не знаємо, куди це приведе. Створилася ця хаотична ситуація, критична для світової економіки, але ж є й ціле населення Ірану, невинні люди, які страждають від цієї війни. Отже, щодо зміни режиму – так чи ні: зараз, після перших днів атаки Ізраїлю та США на Іран, не ясно, який режим там зараз. Я б скоріше хотів заохотити продовження діалогу заради миру, щоб сторони доклали всіх зусиль для сприяння мирові, віддалили загрозу війни та щоб було дотримано міжнародне право. Дуже важливо, щоб були захищені невинні люди, чого не відбулося в різних місцях. Я ношу з собою фотографію мусульманського хлопчика, який під час візиту в Ліван стояв там з табличкою «Ласкаво просимо, Папо Леве», і який пізніше, під час цієї останньої частини війни, був убитий. Є багато людських ситуацій, і я думаю, що ми повинні мати здатність мислити саме так. Як Церква – я повторюю це ще раз – як пастир, я не можу бути прихильником війни. І я хотів би закликати всіх докласти зусиль, щоб шукати відповіді, які випливають із культури миру, а не ненависті та поділу.
Eva Fernández (Radio Cope): Ми залишаємо континент, де багато людей прагнуть, мріють поїхати в Європу. Ваша наступна подорож буде в Іспанію, де питання міграції займає важливе місце, особливо на Канарських островах. Ви знаєте, що тема міграції в Іспанії викликає бурхливі дискусії та поляризацію, навіть серед католиків немає єдиної позиції. Що ми можемо сказати іспанцям, а зокрема католикам, щодо міграції? І ще, якщо дозволите: наступна подорож буде в Іспанію, але ми знаємо, що у вас є бажання, намір поїхати в Перу і, можливо, в Аргентину та Уругвай, але чи хотіли б ви також привітатися з Ґвадалупською Богородицею?
Тема імміграції є дуже складною і торкається багатьох країн, не тільки Іспанії, не тільки Європи та Сполучених Штатів – це глобальне явище! Тому моя відповідь починається з питання: що робить Північ світу, аби допомогти Півдню світу або тим країнам, де молодь сьогодні не бачить майбутнього і тому мріє про переїзд на Північ? Усі хочуть поїхати на Північ, але дуже часто Північ не має відповідей на те, як надати їм такі можливості. Багато страждають. Тема торгівлі людьми, «трафікінгу», також є частиною міграції. Особисто я вважаю, що держава має право встановлювати правила на своїх кордонах. Я не кажу, що всі повинні в’їжджати безладно, іноді створюючи в тих місцях, куди вони їдуть, ситуації, більш несправедливі, ніж ті, які вони залишили. Однак, сказавши це, я запитую себе: що ми робимо в найбагатших країнах, щоб змінити ситуацію в найбідніших країнах? Чому ми не можемо спробувати, як за допомогою державної допомоги, так і за допомогою інвестицій великих багатих підприємств, транснаціональних корпорацій, змінити ситуацію в таких країнах, як ті, що ми відвідали під час цієї подорожі? Багато людей вважають Африку місцем, куди можна їхати за корисними копалинами, забирати її багатства для збагачення інших, в інших країнах. Можливо, на світовому рівні нам слід більше працювати над утвердженням більшої справедливості, рівності та розвитку цих африканських країн, щоб у них не було потреби емігрувати до інших країн, в Іспанію тощо. Інший момент, якого я хотів би торкнутися, полягає в тому, що, у будь-якому разі, це люди, і ми повинні ставитися до людей по-людськи, а не поводитися з ними часто гірше, ніж з тваринами. Існує дуже великий виклик: країна може сказати, що не може прийняти більше, ніж стільки, але коли люди приїжджають, вони є людьми і заслуговують на повагу, яка належить кожній людині з огляду на її гідність.
А щодо наступних подорожей?
Я маю бажання відвідати різні країни Латинської Америки. На даний час ще нічого не підтверджено. Побачимо. Ще трохи слід почекати.
Arthur Herlin (Paris Match): Святіший Отче, ми щиро дякуємо Вам за цю надзвичайну подорож. Вона була чудовою. Під час цієї подорожі Ви зустрілися з деякими з найавторитарніших лідерів світу. Як можна уникнути того, щоб Ваша присутність надавала морального авторитету цим режимам? Чи не йдеться, так би мовити, про «відмивання іміджу» завдяки Папі?
Звісно, зустріч Папи з будь-яким главою держави можна трактувати по-різному. Її можна трактувати – і дехто так і трактував – нібито Папа чи Церква заявляють, що жити таким чином – це нормально. Інші можуть говорити щось інше. Я хотів би повернутися до того, що я сказав у своїх вступних зауваженнях про важливість розуміння головної мети подорожей, які я здійснюю, які здійснює Папа: відвідувати людей. І про велику цінність, яку Святий Престол і надалі надає, іноді з великими жертвами, підтримці дипломатичних відносин з країнами усього світу. Часом ми маємо дипломатичні відносини з країнами, які мають авторитарних лідерів. Ми маємо можливість розмовляти з ними на дипломатичному, офіційному рівні. Ми не завжди робимо гучні заяви з критикою, осудом чи засудженням. Але за лаштунками відбувається величезна робота з метою підтримки справедливості, гуманітарних питань, пошуку, іноді, в ситуаціях, де є політичні в’язні, шляхів для їхнього звільнення. Ситуації голоду, хвороб тощо. Отже, Святий Престол, зберігаючи нейтралітет і шукаючи шляхи для продовження позитивних дипломатичних відносин з багатьма різними країнами, насправді старається застосовувати Євангеліє до конкретних ситуацій, щоб життя людей могло покращитися. Люди інтерпретуватимуть решту як завгодно, але я вважаю, що для нас важливо шукати найкращий можливий спосіб допомогти народу будь-якої країни.
Verena Shälter (ARD Rundfunk): Святіший Отче, вітаю Вас із першою Папською подорожжю до країн Південної півкулі. Ми стали свідками великого ентузіазму, а також, я б сказала, ейфорії. Уявляю, що це було дуже зворушливо також і для Вас. Я хотіла б дізнатися, як Ви оцінюєте рішення кардинала Райнгарда Маркса, архієпископа Мюнхена та Фрайзинга, надати дозвіл на благословення одностатевих пар у його дієцезії. І з огляду на різні культурні та теологічні перспективи, особливо в Африці, як Ви маєте намір зберегти єдність Вселенської Церкви в цьому питання?
Насамперед, я вважаю, що дуже важливо зрозуміти: єдність чи поділ Церкви не повинні обертатися навколо питань сексуального характеру. Ми схильні думати, що коли Церква говорить про мораль, єдиною моральною темою є саме сексуальна. Насправді я вважаю, що існують набагато більші та важливіші питання, такі як справедливість, рівність, свобода чоловіків і жінок, релігійна свобода, які повинні мати пріоритет перед цим конкретним питанням. Апостольська Столиця вже провела переговори з німецькими єпископами. Апостольська Столиця чітко заявила, що ми не погоджуємося з офіційним благословенням пар – у цьому випадку одностатевих пар, як ви запитували, – або пар, що перебувають у нерегулярних стосунках, окрім випадків, конкретно дозволених Папою Франциском, який сказав, що всі люди можуть отримати благословення. Коли священик дає благословення наприкінці Меси, коли Папа дає благословення наприкінці великої урочистості, такої як та, що відбулася сьогодні, благословення дається всім людям. Знаменитий вислів Франциска «всі, всі, всі» виражає переконання Церкви, що всі прийняті, всі запрошені, всі запрошені йти за Ісусом і всі запрошені шукати навернення у своєму житті. Виходити за межі цього сьогодні, на мою думку, може спричинити більше розділення, ніж єдності, і ми повинні старатися будувати нашу єдність на Ісусі Христі та на тому, чого навчає Ісус Христос. Такою є моя відповідь на запитання.
Anneliese Taggart (Newsmax TV): Святіший Отче, під час цієї подорожі Ви говорили про те, як люди спраглі і голодні справедливості. Саме сьогодні вранці стало відомо, що Іран стратив чергового представника опозиції, і це відбувається на тлі того, що режим публічно повісив багатьох інших людей і вбив тисячі своїх власних громадян. Чи засуджуєте Ви ці дії? Чи маєте Ви якесь послання для іранського режиму?
Я засуджую всі несправедливі дії. Я засуджую вбивство людей. Я засуджую смертну кару. Я вірю, що людське життя слід поважати і що життя всіх людей – від зачаття до природної смерті – слід поважати й захищати. Тому коли якийсь режим, коли якась країна приймає рішення, які несправедливо забирають життя інших людей, це,безперечно, щось, що слід засуджувати.
