Пояснюючи в інтерв’ю для ватиканських медіа важливе значення щорічної збірки на підтримку християн Святої Землі, особливо в поточному контексті, Префект Дикастерії для Східних Церков підкреслив, що ініціатива є не просто традиційним жестом, а відповіддю на драматичну реальність, у якій живуть люди Близького Сходу.
Про це пише Vatican News.
Як ми вже інформували, Дикастерія для Східних Церков поширила інформацію про цьогорічну збірку для Святої Землі. У своєму зверненні до вірних Католицької Церкви префект цієї Дикастерії кардинал Клаудіо Ґуджеротті закликав вірних долучитися збору пожертв на підтримку «Землі Спасителя» – важливої ініціативи солідарності Вселенської Церкви з Церквами та християнськими спільнотами Святої Землі, яка проводиться у Велику П’ятницю. Як зазначив кардинал у листі до всіх єпископів світу, цього року збір пожертв відбувається в умовах війни, яка, здається, поширюється як пожежа і має драматичні наслідки для всіх народів цього регіону.
Знак надії в регіоні, де не стихає зброя
В інтерв’ю для Vatican News Префект Дикастерії Східних Церков поділився своїм баченням ситуації, яка склалася в цьому регіоні. За його словами, більша частина світу не усвідомлює катастрофи, що насувається на нашу цивілізацію. Ті, хто сьогодні пропагує війну, руйнують усе, що було збудовано після трагічних подій Другої світової війни. Йдеться не лише про ідеали, але про людей, матеріальні цінності та історичні пам’ятки надзвичайної ваги. Прагнення контролю як самоцілі та підкорення інших за допомогою сили, як зазначив кардинал Ґуджероті, є самогубним проєктом для людства, а для християн такі речі є блюзнірством. Збір пожертв на підтримку Святої Землі постає сьогодні як знак конкретної надії там, де не стихає зброя. Ця ініціатива, за словами префекта, є не просто традиційним жестом, а відповіддю на драматичну реальність, у якій живуть люди Близького Сходу.
Співвідповідальність за тих, хто страждає
Пожертви, у цьому контексті, набувають глибшого значення. Йдеться не лише про матеріальну допомогу, а й про усвідомлення відповідальності за тих, хто страждає. Це вияв солідарності з нашими братами і сестрами, які щодня опиняються перед обличчям насильства, часто не маючи навіть найнеобхіднішого – їжі чи медичної допомоги. Така підтримка є знаком єдності: ці люди не є далекими чи чужими. Їхній біль – це спільний біль, їхні втрати – це рана, яка стосується кожного. Саме тому відповідь на їхні страждання не може бути байдужою чи відкладеною, як підкреслив Клаудіо Гуджеротті.
Зберегти християнську присутність
Кардинал також звернув увагу на драматичну ситуацію, в якій сьогодні опинилися християнські спільноти Святої Землі. За його словами, ці громади, які століттями жили з відчуттям, що їх лише терплять, тепер дедалі більше бояться, що навіть цього «терпіння» більше не залишиться. Саме тому багато християн змушені замислюватися про втечу. Як приклад він навів Сирію, де лише за кілька років християнське населення скоротилося приблизно на 80%. І це, за словами кардинала, є тривожним сигналом для всієї Святої Землі – місця, де народився Ісус Христос, де формувалося перше християнство, де виникли перші літургії та звучало слово Отців Церкви.
Як зазначив очільник Дикастерії Східних Церков, сьогодні існує реальна загроза, що ця земля може втратити живу присутність християн – не лише як релігійну традицію, але як спільноту людей, які щодня свідчать свою віру. І це, за його словами, є втратою не лише для них, але й для всієї Церкви. Він також наголосив, що ця проблема не обмежується лише християнами. Йдеться про ширшу загрозу для всіх меншин, які рано чи пізно можуть опинитися під таким самим тиском і дискримінацією.
Ці спільноти є дуже давніми. Вони зберегли глибоку віру, сильне відчуття солідарності та особливий зв’язок із Церквою. Саме Церква була для них матір’ю: підтримувала родини, допомагала дітям, шукала можливості для життя і праці, а найголовніше – берегла їхню віру та сенс існування. І сьогодні постає болісне запитання: якщо ці люди змушені будуть піти, куди вони підуть? Хто їх прийме? І хто допоможе зберегти їхню ідентичність? Адже разом із ними глибоку рану отримує і вся Церква, зазначив кардинал Ґуджеротті.
Насамперед, рятувати життя
Говорячи про допомогу людям, які страждають від війни, очільник ватиканського відомства підкреслив, що якщо раніше зібрані пожертви спрямовувалися на розвиток, підтримку малого підприємництва чи відбудову святинь, то сьогодні пріоритети кардинально змінилися, сьогодні ідеться передусім про виживання. За його словами, щойно з’являється бодай найменша можливість бути поруч із людьми, які страждають, Церква робить усе можливе, щоб рятувати їхні життя. І навіть тоді, коли ці зусилля не завжди приносять результат, спроби допомоги не припиняються.
Кардинал зауважив, що йдеться не лише про Святу Землю у вузькому значенні. Війна стрімко поширюється, охоплюючи дедалі більші території. Водночас, за його словами, складається враження, що мало хто намагається осмислити глибший сенс того, що відбувається – не лише з людської чи релігійної, але й з політичної перспективи.
Префект Дикастерії Східних Церков наголосив, що першочерговим завданням Церкви є допомога всім, хто опинився в небезпеці, незалежно від їхньої віри. Йдеться не лише про фізичне виживання, але й про захист гідності та базових прав людини. Для християн молитва і піст залишаються єдиною «зброєю», до якої вони можуть і повинні вдаватися. Саме в цьому, за словами Клаудіо Ґуджеротті, полягає сила християнина у відповіді на зумовлене війною насильство.
Виклики перед освітою
Окрему увагу кардинал приділив становищу освіти та вихованню молоді, якими Церква займається на Близькому Сході. Він зазначив, що є задум звернутися до Святішого Отця з пропозицією спрямувати частину зібраних пожертв на оплату навчання християнських дітей у школах Святої Землі та Близького Сходу. Йдеться передовсім про сім’ї, які живуть у великій бідності. Часто, щоб дати дітям освіту, вони змушені закладати власні домівки. І роблять це не лише заради знань, але й для того, щоб зберегти свою культурну та релігійну ідентичність. Кардинал підкреслив, що підтримка таких родин – це значно більше, ніж просто допомога з освітою. Це спосіб допомогти їм залишитися на своїй землі та забезпечити майбутнє дітей там, де вони народилися.
Який світ будуємо?
Відповідаючи на запитання про байдужість суспільства до подій у світі, Клаудіо Ґуджеротті наголосив, що зараз не час для абстрактних роздумів. Ті, хто хоче допомогти, повинні навчитися бачити конкретні людські історії. Саме в деталях, сказав він, відкривається правда: чи справді ми хочемо жити у світі, який сьогодні формуємо?
З християнської перспективи дедалі частіше складається враження, що сучасне суспільство будується всупереч Євангелію. У свідомості багатьох людей місце Бога зайняли гроші, як зауважив кардинал. Навіть серед тих, хто називає себе християнами, часто домінує лише одна мета – особистий фінансовий успіх. Але цей успіх, як підкреслив префект дикастерії, доступний небагатьом і нерідко означає бідність та страждання для цілих народів. Він також запропонував поставити собі запитання: якою була б наша реакція, якби війна безпосередньо торкнулася наших родин? Якби наших дітей забрали і відправили на фронт? Саме такі роздуми, на його думку, можуть пробудити справжнє співчуття.
