Під час війни, що триває з 2014 року, українці отримали надзвичайно багато підтримки від різних людей та організацій. Це не раз додавало сили та віри в те, що через них Бог не залишає нас, а піклується і показує, що Він поруч. Однією з таких організацій, яка залишається з Україною від самого початку російської агресії, є Мальтійська служба допомоги. Волонтерка організації Катерина Стоколоса розповіла про історію, особливості та проєкти, які реалізовує служба.
Мальтійська служба допомоги — це організація з глибокими католицькими коренями. Розкажіть, будь ласка, про історію її створення, основні принципи діяльності та про те, чим «мальтійська» модель допомоги відрізняється від типових гуманітарних фондів?
Історія Ордену справді надзвичайно багата. Якщо коротко, Мальтійська служба допомоги походить від Суверенного Лицарського Мальтійського Ордену — католицького ордену, заснованого у XI–XII століттях з метою служіння паломникам, хворим і бідним у Святій Землі. Від самого початку існування допомога потребуючим була не додатковою діяльністю, а суттю його місії.
Головне гасло Ордену — «Tuitio Fidei et Obsequium Pauperum» (Захист віри і допомога потребуючим) — ніколи не було лише релігійною формулою. Надзвичайно важливим є те, що від самого початку Орден допомагав людям незалежно від їхньої віри, національності чи переконань. Це принцип, який визначав і продовжує визначати характер служіння до сьогодні.
Хоча Орден з’явився на території Європи вже на початку XII століття, його духовні та організаційні корені сягають кінця XI століття. Це створило безперервну традицію милосердя, яка пережила століття, війни та зміни епох. Саме з цієї традиції виросла «мальтійська» модель допомоги, яка суттєво відрізняється від діяльності типових гуманітарних організацій. Її унікальність полягає не у формі підтримки, а в її глибокій логіці — у відповіді на питання: чому, як і з яким ставленням ця допомога надається.
Тут допомога розглядається як моральний обов’язок і покликання, а не лише як одноразова акція чи тимчасовий проєкт. Мальтійці не обмежують свою діяльність грантами або періодами звітності. Ключовим принципом є допомога людині, а не лише задоволення її фізичних потреб. Йдеться про солідарність, повагу до людської гідності та готовність бути поруч не тільки в момент кризи, а й після неї. Тому ця модель інколи менш помітна зовні, але значно глибша у своєму впливі.
Особисто я відчула ці принципи, коли приїхала до Польщі на початку війни. У той час, коли я сама потребувала підтримки, Мальтійська служба допомоги стала для мене не просто організацією, а простором прийняття і довіри. Мене прийняли як «свою» — без зайвих запитань та формальних бар’єрів, із щирою людською відкритістю. З цього моменту почався наш спільний шлях: від отриманої допомоги — до співпраці, яка триває донині. І це, мабуть, найкращий доказ того, що мальтійська модель працює не лише в теорії, а й у реальних людських долях.
Чи можете розповісти про проєкти для України, які вдалося реалізувати?
Відповідаючи на питання про «проєкти для України», варто уточнити: у мальтійському розумінні це радше безперервне служіння, а не окремі кейси з чітким початком і кінцем. Орден завжди тримає руку на пульсі подій — ми уважно стежимо за ситуацією і приходимо з допомогою туди, де є реальна потреба.
Допомога Україні в різні роки мала різні форми: від карет швидкої допомоги під час Революції Гідності до гуманітарних вантажів і пунктів підтримки під час повномасштабної війни. Це широкий спектр діяльності, що постійно адаптується до запитів людей.
Окремо можна виділити 11 проєктів, профінансованих польським МЗС у межах програми «Польська допомога», загальною вартістю понад 9,1 млн злотих. Перший із них був реалізований у 2015 році та стосувався створення системи добровільного рятувального руху в Україні. Поштовхом стали події Революції Гідності, зокрема трагічні розстріли демонстрантів. Мальтійці з Польщі допомагали евакуювати поранених з Майдану на лікування, а мальтійці з Івано-Франківська організували польову кухню.
Після подій «чорного четверга» ми спільно шукали можливості для розвитку волонтерського рятувального руху. До 2021 року було підготовлено та оснащено 300 рятувальників у дев’яти містах України. Цей проєкт став надзвичайно актуальним після 24 лютого: наші рятувальники допомагали біженцям на кордоні, брали участь у рятувальних операціях і проводили навчання з першої допомоги.
Зараз триває акція «Тепло для України». Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея цієї допомоги? З якими викликами ви зіткнулися та чи можна вже говорити про результати?
Акція «Тепло для України» виникла природно — як відповідь на болісну потребу людей у засобах обігріву. Ми не починали з готового плану: була потреба — і ми почали шукати можливості. Завдяки підтримці Посольства у Варшаві вдалося зібрати кошти, адже чуйних людей справді багато.
Солідарність із мешканцями Києва проявили мальтійці з усього світу: асоціації Ордену з Польщі, Франції, Бельгії, США, а також із Тайваню та Панами. Це демонструє неймовірну силу нашої спільноти. Ми також отримали безцінну підтримку від мальтійської команди з Івано-Франківська — без їхньої координації на місці ми б не впоралися.
Зараз реалізовано тисячі «теплих пакетів», до складу яких увійшли туристичні пальники, газові балони, термічні підігрівачі та хімічні грілки. Допомога була спрямована до мешканців найбільш постраждалих районів Києва. Ми не зупиняємося і продовжуємо реагувати на нові запити.
Щодо труднощів — вони були на всіх етапах: від логістики до складних організаційних моментів. Проте довіра та відповідальність кожного учасника допомагали знаходити рішення навіть у критичних ситуаціях.
Така служба часто виснажує. Звідки ви черпаєте сили та натхнення?
Служіння справді потребує величезних емоційних і фізичних ресурсів. Проте найбільше натхнення дають саме люди, яким ми допомагаємо. Силу ми черпаємо з відчуття сенсу нашої праці та розуміння того, що ми справді потрібні. Підтримка команди, взаємна довіра та віра в те, що навіть невеликий жест добра може змінити чиєсь життя, дають сили рухатися далі.
Спілкувалася с. Уршуля Бистрицька SCM
Фото: Роман Юрчак
