Vatican Media
Рішення Папи Лева XIV відновлює давню римську традицію, від якої відмовився його попередник. Святіший Отець 2 квітня відслужить Месу Господньої Вечері у Великий Четвер у Латеранській базиліці святого Йоана, повертаючи усталену римську практику, яку папа Франциск не здійснював протягом 12 років свого понтифікату.
Про це повідомили минулого тижня в календарі папських літургій, оприлюдненому Префектурою Папського дому.
У свій перший Великий Четвер як Папа, 28 березня 2013 року, Франциск вирішив звершити Месу in Coena Domini в каплиці юнацької виправної колонії Casal del Marmo на північній околиці Рима. Як і раніше, будучи архієпископом Буенос-Айреса, він омив ноги 12 ув’язненим, серед яких були італійська католичка та мусульманка з Сербії.
Відтоді й упродовж наступних 12 років Франциск не звершував Месу Господньої Вечері в Латеранській базиліці – катедрі єпископа Рима, – обравши пасторальний підхід, який відступав від звичної практики його попередників.
Для монсеньйора Джованні Фальбо – каноніка Латерана, камерарія катедральної капітули та настоятеля базиліки – це рішення слід розуміти як певну паузу.
На його думку, рішення Папи Лева XIV повернути традицію 2 квітня засвідчує, що роки понтифікату Франциска були «винятком».
«Роки понтифікату Папи Франциска, – пояснив Фальбо, – як і у випадку з багатьма іншими богослужіннями та ініціативами, становлять виняток, зумовлений прагненням дати світові чіткий знак прихильності до бідних і знедолених, звертаючи увагу єпископа Рима на місця страждання».
Фальбо також звернув увагу на зв’язок Лева XIV з Латераном, який став очевидним 25 травня, коли Папа урочисто посів катедру єпископа Рима в базиліці, що вважається першою християнською святинею, збудованою за імператора Костянтина у IV столітті.
Ця церемонія стала фундаментальним кроком на початку понтифікату Лева XIV, адже Папа є не лише наступником святого Петра і пастирем Вселенської Церкви, але й єпископом Римської дієцезії.
Історичні корені обряду омивання ніг
Монсеньйор Фальбо нагадав, що обряд омивання ніг «природно бере свій початок у жесті Ісуса в горниці, коли Він обмив ноги апостолам перед встановленням Євхаристії».
Він зазначив, що лише Євангеліє від Йоана передає цю подію, супроводжуючи її катехизою, яка робить її символом братньої любові та «нової заповіді», що конкретизує любов у взаємному служінні.
Саме тому, за його словами, «вже в ранній Церкві омивання ніг вважалося важливим знаком розпізнання справжніх учнів Господа».
Фальбо додав, що цей обряд зазнавав змін упродовж століть. Толедський собор 694 року вважав омивання ніг, яке єпископ звершував щодо своїх співпрацівників, напівлітургійним і обов’язковим обрядом. Ordo Romanus XII навіть описує другий mandatum, під час якого після обіду для 13 бідних у залі папського палацу понтифік омивав, витирав і цілував їм ноги.
У XV столітті хроніки Джованні Буркардо – папського церемоніймейстера від Іннокентія VIII до Юлія II, зокрема і за папи Олександра VI, – систематично згадують, що понтифік омивав ноги 13 бідним в одній із зал Апостольського палацу у Ватикані.
Фальбо також нагадав, що до остаточного переїзду до Ватикану після повернення з Авіньйона у 1378 році понтифіки майже тисячу років мешкали поблизу Латеранської катедри – від понтифікату святого Мільтіада, який помер у 314 році, до Климента V (1305–1314).
Фальбо також згадав про глибоку реформу Святого Пасхального Тридення, здійснену папою Пієм XII у 1955 році й запроваджену наступного року з метою відновлення більшої історичної вірності в богослужіннях.
Відтоді, зазначив він, практика єпископа Рима – зумовлена тим, що Папа більше не мешкає поряд зі своєю катедрою, – полягала в розподілі триденних літургій між Латеранською базилікою та базилікою святого Петра, з тим що вечірню літургію Великого Четверга з обрядом омивання ніг звершували в Латерані, після ранкової Меси освячення мира у ватиканській базиліці.
За матеріалами ACI Prensa
