7 січня 2026 року римо-католицька громада Львова віддала шану і провела до місця останнього земного спочинку воїна Павла Семенця – парафіянина базиліки Успіння Пресвятої Діви Марії, який загинув, захищаючи Україну від російських загарбників.
Про це пише CREDO.
Похоронні урочистості очолив єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії Ян Собіло у співслужінні з о. Петром Савчуком, дядьком загиблого, та священниками Львівського деканату, які долучились до молитви. Разом із родиною загиблого, парафіянами, шкільними товаришами та побратимами священники просили Господа про Царство Небесне для душі світлої пам’яті воїна Павла, дякували Богові за його життя і за жертву, яку він склав на вівтар Батьківщини.
У проповіді єпископ Ян зосередився на вдячності за дар життя воїна і за його відданість Україні та почуття обов’язку: «Сьогодні тут, у цьому стародавньому храмі, хочемо дякувати Отцеві Небесному, який сотворив нашого брата Петра, за життя, яке Він йому дарував, за всі таланти й дари, якими його наділив.
Дякуємо за те життя, завдяки якому наш Львів міг радіти. Коли Петро був маленьким хлопцем, він завжди був повний радості, відкритий до світу, обдарований багатьма талантами. Він жив, можна сказати, завжди для інших. Багато людей пам’ятають його ще як футболіста. Багато людей зустрічали його сповненого любові, з якою він відкривав для інших таємниці львівських кладовищ – Личаківського та Янівського. Багато людей зустрічали його щодня. І здавалося, що ще довго будемо радіти служінню нашого брата Петра.
Та прийшла війна – загроза для нашої Батьківщини; загроза не лише для майбутнього України, а й для всієї християнської цивілізації. І він прийняв цю місію – місію, яка стала останньою в його земному житті, але завдяки якій ми сьогодні можемо тут бути й спокійно молитися.
Тому сьогодні хочемо подякувати Богові за життя і віру парафіянина нашої катедральної парафії, за всі дари, які він отримав від Бога і якими служив – аж до найвищого дару: захисту нашої Батьківщини. Він розумів, що хтось мусить стати там, на передовій, і не пустити ворога.
І сьогодні дякуємо Богові й тобі, наш дорогий брате Петре, за твоє служіння, за твою любов, за твої молитви, за те, що ти не завагався віддати все, щоб ми могли жити.(…) Нехай Отець Небесний простить усі гріхи, бо всі ми є грішні, слабкі й немічні. Маємо надію лише на Боже милосердя. Тому сьогодні, під час цієї літургії, просимо, щоб Отець Милосердний відпустив усі гріхи й прогрішення нашого брата Петра та відкрив йому брами неба».
Після Святої Меси відбувся чин похорону і тіло загиблого воїна спочило на полі почесних поховань Nº87 Личаківського кладовища.
Петро Семенець, поляк походженням, громадянин України, народився у Львові 11 березня 1982 року. Навчався в ліцеї №24 ім. Марії Конопницької Львівської міської ради. Згодом здобув професію механіка за кордоном. Працював кухарем у військовій частині та екскурсоводом у Львові. Був учасником АТО. У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 5‑ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
