Сьогодні, в епоху завершення секуляризації, людина відчуває спрагу за посланням, яке несе Церква, – вважає єпископ Ерік Варден з Норвегії. Водночас він підкреслює, що, передаючи його, ми не повинні наслідувати інших, а маємо довіритися силі Божого Слова і літургії, наших Таїнств і ритуалів. Коли ми дозволяємо цим великим словам прозвучати, люди справді їх слухають.
Про це пише Vatican News.
На його думку, нинішній переломний час є для Церкви моментом Провидіння. Секуляризація вже вичерпала себе, що добре видно в країнах Північної Європи. Люди втрачають ґрунт під ногами й шукають опори, яку може дати віра.
Багато хто вже її знайшов. Єпископ Варден запевняє, що йдеться не про поспішне хапання за «першу-ліпшу пропозицію допомоги», а про справжні навернення. «Я зустрічаюся з цим майже щодня», – говорить норвезький єпископ і конвертит в інтерв’ю для агентства ACI Prensa.
На його переконання, католицизм приваблює людей насамперед тому, що він правдивий. Це основна причина. До того ж люди дедалі більше розчаровуються в інших варіантах. Вони шукають орієнтири, які дають надію пережити «повінь». Водночас багато залежить від нас: як ми приймемо цей провіденційний момент, яке свідчення дамо і яку науку проповідуватимемо.
На думку голови Конференції єпископів Скандинавських країн, великим викликом для Церкви є відновлення довіри до власної, притаманної їй мови. Протягом останніх 20–30 років ми мали відчуття, що світ від нас утікає. Ми намагалися його наздогнати, говорити так, як він, бути присутніми в TikTok чи Instagram.
«Якщо ми й далі так чинитимемо, ризикуємо залишитися на маргінесі, бо завжди відставатимемо щонайменше на десять кроків. Церква – велика інституція, вона рухається повільно. Поки ми надолужимо, світ піде ще далі. Але якщо ми говоритимемо власною мовою – мовою Святого Письма, літургії, наших ритуалів і Таїнств, – тоді зможемо висловлювати дивовижно свіжі, оригінальні й прекрасні речі. Люди справді їх слухають», – запевняє єпископ Варден.
Запитаний про міжпоколіннєві напруження, пов’язані з поверненням молодих поколінь до традиційної літургії, норвезький єпископ, колишній абат трапістів, наголошує, що це явище не обов’язково має спричиняти тертя. «Думаю, це пов’язано з пошуком орієнтирів, форми, певної краси. А Церква має все це. Доки ми гідно звершуємо містерії, дотримуємося простої засади – коли служимо літургію, робимо те, що написано, зберігаючи рубрики й дозволяючи звучати словам Церкви, а не лише нашим дрібним словам, – доти це є переконливим».
Єпископ Варден також застерігає від надто легкого навішування ярликів на вірних і звинувачень їх у ретроградстві чи відступі від Собору. «Думаю, настав час трохи пом’якшити критерії, які часто не відповідають реальності», – говорить норвезький ієрарх. Як приклад він згадує традиціоналістське піше паломництво молоді до Шартра у Франції. Не всі її учасники були затятими традиціоналістами. «Дехто з них у суботу може ходити на харизматичні молитовні зустрічі, у неділю – на латинську Месу, а в понеділок – до Caritas, годувати вбогих. Доки ми наполягатимемо на тому, щоб заганяти людей у вузькі шухлядки, ми не зрозуміємо того, що відбувається», – додає норвезький єпископ.
