У листопаді Церква заохочує нас до посиленої молитви за померлих. Про важливість цієї молитви та допомогу душам у чистилищі ми поспілкувались із єпископом-помічником Київсько-Житомирської дієцезії Олександром Язловецьким.
Ваше Преосвященство, чому варто молитися за померлих, особливо за душі в чистилищі?
Молитва за померлих випливає з нашої віри у воскресіння. Ми цими днями збираємося на кладовищах не лише, щоб згадати близьких, але тому що віримо: смерть – це не кінець, а початок справжнього життя. Як сказала свята Тереза з Лізьє: «Я не вмираю – я входжу в життя».
Людська душа після смерті постає перед Богом. І, залежно від того, в якому стані перебуває людина, вона може увійти в небо, відкинути Бога – тобто сама обрати пекло, або потребувати очищення – і тоді перебуває в чистилищі.
Чистилище – це не покарання, а милосердя. Це стан душі, яка вже спасенна, але потребує очищення, щоб у повноті увійти до Божої присутності. Ми можемо допомогти цим душам нашою молитвою, жертвою, добрими вчинками, а насамперед участю у Святій Месі, прийняттям Святого Причастя. Це вираз нашої віри, любові та вдячності тим, хто відійшов.
Якою є найкраща молитва за померлих?
Без сумніву, найвища форма молитви за померлих – це Свята Меса, прийняття Святого Причастя в намірі за померлих. У кожній Месі сам Христос приносить Себе в жертву за нас і за тих, хто відійшов. Це не просто наша молитва до Бога – це молитва самого Ісуса до Отця.
Святий Йоан Павло ІІ казав: «Це не ми, а Христос особисто молиться і заступається в кожній Святій Месі».
Тому, якщо ми справді хочемо допомогти нашим померлим, немає нічого сильнішого, ніж пожертвувати за них Святе Причастя або замовити Месу в їх намірах.
Уже з перших віків Церкви християни приносили жертви за померлих. Тертуліан писав, що християни звершували Меси в річницю смерті своїх близьких, називаючи цей день днем народження для неба.
Сьогодні ця традиція живе у вигляді звичайних або так званих Григоріянських мес – тридцяти Святих Мес, які служаться за одну душу. Це справжній знак любові до тих, хто нас залишив.
Звичайно, ми можемо молитися і вдома – «Ангел Господній», «Вічне спочивання…», Розарій. Усе це має велику духовну цінність. Але Свята Меса – це найбільший скарб, бо під час неї Христос Сам стоїть перед Отцем і заступається за померлого.
Ми також не повинні забувати про індульгенції – відпусти. Відпуст – це особливий дар милосердя, який Церква надає нам через владу, отриману від Христа. Зазвичай ми згадуємо про нього 1–8 листопада, коли можемо отримати повний відпуст за відвідування цвинтаря та молитву за померлих. Але насправді можливостей є набагато більше.
Повний відпуст можна отримати не лише на початку листопада. Церква дарує його тим, хто: побожно молиться частину Розарію без перерви, роздумуючи над таємницями; півгодини адорує Пресвяті Дари; півгодини набожно читає або слухає Святе Письмо.
У всьому цьому важливо пам’ятати, що відпуст не діє автоматично. Треба пробудити в собі намір його отримати – свідомо звернутися до Бога з довірою, прагнучи цього духовного дару.
І ще один особливий аспект цього Святого року – ми можемо отримати відпуст за відвідування та молитву в храмі, який у дієцезії визначений як ювілейний.
Молитва за померлих – це прояв нашої віри у вічність, нашої надії на милосердя і нашої любові, яка не закінчується навіть зі смертю.
