В інтерв’ю для ватиканських медіа голова Папської комісії у справах захисту неповнолітніх архієпископ Тібо Верні представив основні положення нового Щорічного звіту про політику захисту в Католицькій Церкві. Йдеться, зокрема, про слухання жертв, розширення наявних даних та вибір країн і церковних спільнот для аналізу. «Йти разом із жертвами, – підкреслює архієпископ, – означає слухати їх із покорою, серйозністю та співчуттям».
Про це пише Vatican News.
Документ ґрунтується на трьох ключових засадах: більшій увазі до голосу жертв; розширенні доступних даних, аби вони не обмежувалися лише церковними структурами; виборі окремих країн, чернечих спільнот і дикастерій для детального аналізу.
«Усе це служить для добра самих жертв, адже їхній захист неможливий без смиренного й уважного слухання», – зазначив архієпископ Тібо Верні, призначений 5 липня Папою Левом XIV головою Папської комісії у справах захисту неповнолітніх. Ці думки він висловив у розмові з ватиканськими медіа, представляючи Другий щорічний звіт Комісії, опублікований 16 жовтня.
Папа Лев XIV бажає не лише продовження праці Комісії, але й її поглиблення.
«На початку вересня Святіший Отець прийняв мене разом із секретарем Комісії. Ми мали нагоду представити йому другий річний звіт із нашими рекомендаціями, які він вислухав із великою увагою», – розповів архієпископ.
Основні напрями другого звіту
«Документ спирається на три головні фундаменти. Передусім ми врахували зауваження до першого звіту, де голос жертв був представлений недостатньо. Тому цього разу ми створили дорадчу групу з осіб, які самі пережили насильство. 40 людей із різних континентів допомогли нам у підготовці звіту.
Другий напрям – розширення джерел даних. Ми прагнули, щоб інформація не обмежувалася церковними структурами, тому використали також дані Комітету ООН з прав дитини. Це дозволило для кожної країни порівняти внутрішньоцерковні дані з незалежними джерелами.
Третій напрям полягає у щорічному виборі окремих країн, чернечих згромаджень і дикастерій для аналізу, адже охопити всі одночасно неможливо. Тож кожен звіт має свій особливий характер».
«Йти разом із жертвами»
«Участь жертв є ключовою, бо це – суть нашого підходу: слухати з покорою, серйозністю, болем і готовністю до співчуття. Ми хочемо рухатися вперед разом, не лише задля встановлення істини, але й для спільного розпізнання рішень і змін, необхідних для захисту найуразливіших.
Коли жертва ділиться своїм свідченням, вона очікує визнання, а можливо й відшкодування. Вона чекає, що будуть зроблені конкретні кроки, аби це не повторилося. Саме завдяки жертвам ми можемо йти вперед – без них це неможливо».
Системні прогалини і шляхи оновлення
«Звіт говорить про “системні прогалини”, але це не означає, що вони є свідомо систематичними. Пригадую заяву Пленарної асамблеї єпископів Франції 2021 року, яка визнавала, що насильство мало системний характер – у тому сенсі, що воно стало можливим через певний контекст, а не лише через окремих осіб.
Механізми, ментальність і внутрішні практики в Католицькій Церкві сприяли приховуванню таких дій і унеможливлювали справедливе покарання.
Відповіддю має стати навернення сердець і залучення всіх – не лише фахівців – до культури профілактики. Зазначу, що через створення чітких орієнтирів, таких як “Вадемекум” чи загальні принципи для Вселенської Церкви, ми бачимо зусилля дати саме системну, а не індивідуальну відповідь. Саме цього очікують жертви, і це відповідає підходу так званої “перехідної” або “перетворюючої” справедливості, яка веде до зміни сердець. Цей аспект є одним з головних у нашому звіті – ми прагнемо запобігти повторенню таких зловживань».
Різноманітність культур і застосування норм
«Сьогодні існують загальні вказівки для всіх конференцій єпископів у світі. Наша Комісія покликана допомагати їм у цьому шляху. Я мав нагоду спілкуватися, наприклад, із франкомовними конференціями єпископів Африки. Важливо, щоб ці принципи були засвоєні відповідно до конкретних культур і ментальностей.
Попередні документи – зокрема “Вадемекум” Дикастерії віровчення – стосувалися переважно дисциплінарних процесів. Наступні включатимуть також питання захисту та профілактики».
Людська гідність – серце Церкви
«Коли я кажу про “засвоєння”, маю на увазі, що можуть існувати різні підходи до впровадження, але суть залишається незмінною. Життя завжди є життям, а людська крихкість – крихкістю. І навіть коли є спокуса зменшити гостроту правди, людське життя залишається святим у будь-яких обставинах. Це – серце Церкви. Так дивиться Бог на кожну людину».
Ініціатива Memorare
«Ініціатива Memorare є прекрасним прикладом того, як ми можемо слухати й співпрацювати з місцевими Церквами, ділитися досвідом, добрими практиками, а також – у разі потреби – проявляти матеріальну солідарність із країнами, які цього потребують».
Погляд у майбутнє
«Сьогодні ми спостерігаємо справжнє глобальне пробудження свідомості. Нова місія дає мені ширшу перспективу, і я радію, бачачи, що Комісія дедалі глибше інтегрована у працю Римської курії, співпрацює з різними дикастеріями. Цей другий звіт є плодом такої взаємодії, і я щиро вдячний усім, хто до неї долучився.
Ще один приклад нашої діяльності – це співпраця з мережею апостольських нунціїв, які допомагають нам краще розуміти національні реалії й розширювати бачення Церкви щодо захисту найменших».
