«Вітаю, родино!» – такими словами розпочав проповідь єпископ Микола Лучок ОР у Мукачівській катедрі 16 липня, коли в Римсько-Католицькій Церкві в Україні відзначаємо урочистість Матері Божої Бердичівської, головної Покровительки України.
Про це пише Мукачівська дієцезія.
Це був будній день, середа, але Меса насправді мала урочистий характер. Цього дня у кафедральному соборі св. Мартина Турського її очолив Мукачівський єпископ Микола Лучок ОР, а з ним співслужив о. Петро Балог ОР.
Скеровуючи погляд присутніх на слова біблійних читань, єпископ особливо звернув увагу на те, що ми усиновлені діти Отця Небесного. «Через Ісуса ми є братами і сестрами, і ми є родиною. В родині буває по-всякому: одні є ближчі, одні є далі… Але родина якраз полягає на тому, що щось їх з’єднує. Когось з’єднує кров, “рідна кров” – ми говоримо, а в Ісусі Христі ми приймаємо Його Кров. Ми – усиновлені. Це відбувається в тайні Хрещення».
Вказавши на слова апостола Павла, почуті у другому читанні, єпископ наголосив на тому, що ми «викуплені і усиновлені через Ісуса Христа – ми стали синами і в нашому серці Дух Святий діє і звертається до Бога не лише: “Боже!”, а звертається “Отче!”. Ісус говорив: Авва, тобто Тату!».
«Звісно, що недостатньо, що відбувся цей момент нашого усиновлення. Тобто що ми стали синами і доньками, але нам ще потрібно переродитися, народитися, рухатися, щоби Дух Святий вчинив нас такими, як був Ісус, щоби Дух Святий вчинив нас на взір Марії. Це Дух Святий веде нас до того, щоби бути сином Божим, бути донькою Божою. Тоді, коли ми уподібнюємося, ми щораз більше цей стан досвідчуємо: я належу до Отця, я стою з випрямленим позвоночником, з піднятою головою тому, що ось Хто мій Тато, ось як Він мене любить! Ось що Ісус зробив для мене – ось який в мене Брат! Але це не є інтелектуальним знанням, це є стан стан», – підкреслив ординарій.
Він також пригадав поставу розіп’ятого Ісуса. Адже Він і тоді поводився гідно як Син Отця, і тоді турбувався про свою Матір, Марію. «Тобто навіть в самий трагічний момент, в який би можна було сказати що все, кінець світу, Ісус поводиться на хресті як Син Отця, до Нього звертається: Отче, в руки Твої передаю духа мого. Тобто це – не трагедія, не кінець світу – Його розіп’яття і те, що мама залишилась одна – не кінець світу».
Наводячи ці приклади, єпископ зауважив: «Бог Отець турбується про кожного з нас тут, на землі, один через одного. Чим більше ми досвідчуємо цей стан усиновлення, тим ми уважніші один до одного. Ми уважніші, що це – моя сестра, це – мій брат. Він/вона тепер в потребі. І мені на серце Ісус говорить: цей брат, ця сестра тепер тебе потребує, тому що вона залишилась сама, тому що йому тепер погано… В моєму Дусі ви – одна родина тепер. Тіло Духа Святого – це про відкритість нашого серця, щоб Він творив нас, щоби ми народжувалися згори, щоби ми щораз більше переживали це своє всиновлення. Особливо в цьому важкому часі дуже важливо, щоб ми відкрили цю свою суть в Бозі і несли світло надію іншим, які розгублені, покинуті, почуваються самотніми, непотрібними… Ми маємо бути уважними один до одного тут в наших спільнотах – в нашій парафіяльній родині, – підкреслив єпископ Микола. – Тепер є той час, коли ми дуже маємо бути занурені в цю уважність один до одного».
Проповідь Мукачівський єпископ завершив словами молитви до Святого Духа та Богородиці: «Просімо про цей дар Духа Святого, про дар підлеглості Йому і про дар уважності, що Дух говорить до тебе: як потурбуватися про брата, про сестру, про маму, про бабцю, про дідуся. Про це просимо Тебе, Маріє, про цю відкритість, довіру, підлеглість, послух».