Українські паломники із Франкфурта-на-Майні в Німеччині, здійснили паломництво до Меджугорʼя, молячись в особливий спосіб за припинення війни та справедливий мир в Україні.
Про це повідомляє Vatican News.
Український народ відзначається набожністю до Пресвятої Богородиці. Отож, на початку травня 2025 року, місяця, присвяченого вшануванню Божої Матері група українських паломників із Франкфурта-на-Майні в Німеччині, здійснили паломництво до Меджугорʼя (Боснія і Герцоговина). Учасники прощі належать до молитовної групи «Діви Марії Неустанної Помочі», що діє при храмі блаженного Климентія з Унева у Франкфурті-на-Майні. Ці дні стали для них нагодою для глибокої молитви, роздумів та поклоніння.
Пресвята Богородиця закликає до миру
Головною метою прощі була молитва за Україну: за припинення війни та настання справедливого миру. Саме заклик до миру є головним у зверненнях Божої Матері від самого початку об’явлень візіонерам. На третій день об`явлень Вона сказала: «Мир, мир, мир – і тільки мир. Мир повинен встановитися не тільки між Богом і людиною, але і між людьми!».Основне, про що говорить Богородиця в своїх посланнях – це мир, віра, навернення, молитва і піст, а також заклик до покаяння, навернення та переміни свого життя.
Шляхами відпустового місця
Щодня паломники поспішали до відпустового місця, щоб, насамперед, взяти участь у Божественній Літургії або Святій Месі, усвідомлюючи, що Служба Божа є центром нашого християнського життя. У перший день прочани піднялися на гору Обʼявлень. Так називається це місце біля села Подбро в Бьяковичі, де візіонери вперше побачили Богородицю. З цього часу тут збираються прочани, щоби разом молитися на вервиці. На горі Обʼявлень прочани молилися вервицю та інші молитви біля статуї Пресвятої Богородиці, яка була встановлена 8 вересня 2001 року. В наступних днях прочани піднялися на гору Крижевац, що височіє над Меджугор’єм, і де парафіяни спорудили хрест у пам’ять про 1900-річчя розп’яття Ісуса Христа. Піднімаючись кам’янистою стежкою на височину гори, паломники молилися Хресну дорогу, роздумуючи над стражданнями Спасителя та стражданнями українського народу. У своїй молитві віддали Богові усіх військових, які захищають нашу країну та полеглих воїнів, їхні родини, а особливо матерів та батьків, які втратили своїх синів.
Свідчення прочан
В Меджугорʼї кожне місце запрошує до молитви тиші та застанови над своїм життям. Це глибоко відчули учасники прощі та поділилися своїми враженнями від пережитого.
«Ця проща краща ніж я могла собі уявити, всі ми були однієї думки вимолювати мир в Україні і всьому cвіті і кожний у особистих наміреннях, дякую Богові і Пречистій Діві Марії що перед самим від’їздом додому нам відкрились очі щодо цих важких часів, в яких ми зараз перебуваємо, про те, що Марія нас попереджає, аби бути готовими до другого пришестя нашого Спасителя Ісуса Христа, Царя Всесвіту», – ділиться своїми враженнями від прощі прочанка Таня.
А паломник Степан так відгукнувся про дні, проведені в Меджугорʼю: «Враження від поїздки не відпускають досі. Настільки душевного збудження і одночасно спокою я ще не відчував в своєму житті. Віра в Бога була в очах кожної людини яку зустрічав. Дякую Богу і людям які були поруч за все».
Пані Наталя Рудковська теж поділилася своїми враженнями від прощі: «Ця поїздка в мене взагалі була не запланованою, тому що з своїх причин я не могла відразу зголоситися. Але в Господа немає нічого неможливого. Той стан, який я пережила в Меджуґорʼї – мене просто переповнювали позитивні емоції. Все, що там відбувалося, всі зустрічі, все, що я побачила нового, – це було просто настільки, що мені наче росли крила. Хочу також засвідчити, що коли ми були на горі Об’явлень, я молилася за одну сімейну пару, яка вже зараз знаю, що вони подали на розлучення. Але вони до цього часу вже вісім місяців взагалі не розмовляли. Ну зовсім як чужі люди одне одному і вісім місяців вони просто тихо йшли до своєї поставленої цілі. І через три дні я дізналася, що вони помирилися. Я, справді, дуже радію і не перестаю дякувати Богу за це. Думаю, що Господь їх попровадить і Матінка Божа заступиться за них, і вони все-таки приймуть правильне рішення і збережуть свою сім’ю. Молилася за своїх дітей, за своїх донечок. І старша моя донька ось на днях отримала пропозицію про заміжжя. Сподіваюся, що це і є той один єдиний, посланий Богом на все життя. Молюся за мир в Україні, молюся за свого чоловіка, який залишився в Україні. І все-таки вірю, що Господь також вислухає мої молитви, і ми знову будемо разом щасливою сімейною парою. Дуже вдячна Матері Божій за всі дари, за всі дива, за ту науку, яку я змогла отримати та пережити, змогла пізнати, за тих людей, які я там зустріла, з якими я познайомилася, які були мені нові, які мені багато нічого відкрили. Дякую Богу і дякую Матері Божій за ці дари і за можливість, яку я отримала».
А ось таке глибоке свідчення надала катехитка Наталя Костюченко: «Я є мамою п’ятьох дітей. Я їздила в Меджуґорʼє вже вчетверте. Так і цього разу, як завжди, я мала всі свої наміри. Насамперед за моїх дітей, що Бог їх заховав в Своєму серці, щоб вони Йому служили вірою, правдою, любов’ю, щоб ми хотіли Бога, шукали Бога й приступали до Святого Причастя. Молилася щоб Ісус, своїм милосердним серцем їх заховав, взяв під Свій покров і захист, щоб Матінка Божа була завжди з ними». Вона розповіла, щомолиласяза свою сім’ю та близьких родичів, за їх навернення та спасіння, в особливий спосіб за родичів, які не моляться. Далі вона продовжила: «Окрім своїх, мала ще інтенції тих, хто просив молитися, зокрема в намірах катехитів, про які вони просили. І було так, що от, власне перед самим від’їздом, в часі Страсного тижня, я мала такі випробування з дитиною, що я вже не знала, що я маю робити, як я маю робити. Але Бог добрий, Я витерпіла та все. Я жертвувала все за збереження життя дитини. У всіх своїх намірах я жертвувала свою Хресну дорогу і в намірі тих, хто мене просив молитися. Тому я так цілу свою прощу кожний раз в церкві жертвувала за них. І хотіла б, звичайно, поділитися про те, як ми йшли на Крижевац, на високу гору з білим хрестом. Я мала можливість порівняти вже з минулим разом, як то йти цей раз. Ну, я йшла, починала хресну дорогу взута, в своїх спортивних сандалях. І після першої стації, ми підходимо до другої стації, і я чую, що внутрішній голос мені, каже: «роззуйся». Я зняла свої сандалі і йшла догори і вниз йшла боса. На гору мені було легше підніматися, були камінчики, але і порівнянні з тим, як я йшла вниз, то було набагато легше і простіше. Було добре, бо була прохолода, не було жарко, нічого не боліло. А як я йшла до низу, було мені дуже важко. Дуже ноги боліли, кожен камінець відчувала. І ще прийшла така думка, коли спускалася донизу: то, власне, що донизу ти не можеш так швидко бігти, йти швидко. То кожен крок мав бути виважений настільки, наскільки ти мала бути обережною, щоб часом не посунути ноги своєї, не щоб не покотитися, не вколотися, не стати на якийсь болючий камінець. Треба було дивитися вперед, направо, наліво і ставати на крок, і навіть зупинитися в тому кроці. Збалансувати себе, збалансувати свої думки й тіло, і тільки тоді можна ступати. То так у житті ми спішимо, і оце спускання з Крижевця, – то було таке як життя: не біжи, не гони, не лети, але виважено встань, зупинися, подумай, де ти маєш стати».
Слід пригадати, що Дикастерій доктрини віри, у вересні 2024 року, оприлюднив Документ, що був затверджений Папою Франциском, у якому йдеться про те, що місця, пов’язані з феноменом Меджуґор’я, є метою паломництв з усього світу. «Позитивні плоди проявляються насамперед як сприяння здоровій практиці життя вірою» згідно з традицією Церкви. Є «численні навернення» людей, які відкрили або наново віднайшли віру; повернення до Таїнств сповіді та Причастя; численні покликання; «багато примирень у подружжях та оновлення подружнього і сімейного життя». Також повідомляється про «численні зцілення». Парафія Меджуґор’я є місцем адорації, молитви, семінарів, духовних реколекцій, молодіжних зустрічей. Там розвинулася благодійна діяльність, спрямована на опіку над сиротами, наркозалежними, особами з інвалідністю; окрім того, спостерігається прибуття груп православних християн і мусульман. Дикастерій заохочує тих, хто вирушає до Меджуґор’я, «погодитися з тим, що паломництво здійснюється не для того, щоб зустрітися з імовірними візіонерами, а для того, щоб зустрітися з Марією, Царицею Миру».
