Як повідомлялося, в Інституті богословських наук у Городку завершила навчання так звана «жіноча» група Школи капеланського служіння. Курс підготовки служителів парафіяльного душпастирства в умовах війни пройшли 22 особи. Серед них – мирянки та сестри-монахині, які відповідно до специфіки свого служіння й діяльності зможуть використати здобуті знання для підтримки ветеранів, членів їхніх родин та постраждалих від війни.
Про свою участь у курсі та здобутий досвід нам розповіла Тетяна Шпак з Хмельницького.
Багато чула від священників про Школу капеланського служіння. І коли оголосили другий набір у жіночу групу, я памʼятаю, як сказала: «Боже, якщо Ти хочеш, щоб я тут була – поведи мене». І так сталося, що я потрапила до цієї школи, щоби бути в реальності, відповідати на знаки часу, бути корисною для військових, допомагати їм і, головне, – не нашкодити тим, хто постраждав внаслідок війни. А для цього потрібно вчитися – чим ми, власне, і займалися протягом п’яти модулів.
Кожен модуль охоплював різні дисципліни: кризову психологію; супровід дітей у переживанні втрати; медіаграмотність; тактичну медицину; розмови з ветеранами, обмін досвідом – і багато іншого.
Школа капеланського служіння – це про те, як ми здобутими вміннями та досвідом «воюємо» там, де можемо, і так, як можемо. Ця школа навчила мене, що передусім ми маємо бути поруч із людиною в її життєвій ситуації – вміти вислухати, не давати порад, а просто бути підтримкою. Ми не говоримо одразу про Христа – ми являємо Його людям через своє служіння. Ми – своєрідна допомога тим, хто «волає в пустелі».
Сподіваюся, що це навчання принесе великі плоди. І якщо воно допоможе бодай одній людині – це вже буде того варте.
Капеланське служіння – це ключ до відновлення нашої країни. Тому просимо всіх про молитву: щоб Святий Дух і надалі провадив цю школу та всіх, хто допомагає у формуванні майбутніх служителів.
Щира подяка єпископу Павлу Гончаруку за ініціативу створення цієї школи капеланства, пані Аліні – її директорці, а також усім організаторам та учасникам, які відгукнулися і захотіли служити.
Дякую всім, хто долучився до цього служіння! Попереду – ще багато викликів, але з такими людьми й з Божою допомогою – усе можливо.
