У четвертий день заупокійних молінь у Ватикані за померлого Папу Франциска в особливий спосіб молилися каноніки папських базилік. У центрі роздумів була євангельська сторінка, особливо близька покійному: притча про страшний суд, записана в 25 главі Євангелії від Матея.
Про це повідомляє Vatican News.
«Не визнання віри, богословські знання чи практикування таїнств гарантують участь у Божій радості, а якісна і кількісна залученість у людську драму найменших братів і сестер», – підкреслив кардинал Мауро Ґамбетті, Архипресвітер базиліки Святого Петра у Ватикані, проповідуючи під час Святої Меси в цій базиліці у вівторок, 29 квітня 2025 р., ввечері. Це було четверте Євхаристійне богослужіння з циклу «Novemdialis», тобто, дев’ятиденного моління за покійного Папу. Цього вечора, окрім представників Колегії кардиналів, на молитву зібралися каноніки папських базилік.
Який стиль ми втілюємо?
Під час богослужіння прозвучала притча про останній суд. Як зазначив проповідник, послання цього уривка з Євангелії від Матея є чітким: в житті всіх, віруючих і невіруючих, настане момент розрізнення. В певний час одні стануть учасниками Божої слави, а інші почнуть зазнавати «жахливого страждання справжньої самотності, бо виключені з Божого царства, залишаться безнадійно самотніми в душі». Кардинал Ґамбетті звернув увагу на те, що одних в Євангелії названо вівцями, представниками жіночого роду, а на позначення других – слово «козли».
«Вівці, які не бунтують, вірні, лагідні, піклуються про ягнят і найслабших у отарі, потрапляють у Царство, приготоване для них від створення світу; козли, які прагнуть незалежності, кидають виклик пастухові та іншим тваринам своїми рогами, перестрибують через інших кіз на знак домінування, перед обличчям небезпеки думають про себе, а не про решту стада, вони приречені на вічний вогонь», – сказав проповідник, пропонуючи слухачам замислитися над тим, який стиль, на особистому й на інституційному рівні, втілюємо ми.
Бачити глибинно
Євангелія розповідає, що представники кожної з груп запитували: «Господи, коли ми бачили тебе голодним…, спраглим …, чужинцем?». «Приналежність до Божого царства не залежить від виразного пізнання Христа», – зауважив Архипресвітер базиліки Святого Петра, вказуючи на те, що автор євангельського тексту на позначення слова «бачити» вживає термін, який означає «бачити глибинно, відчувати, розуміти». І з відповіді Христа можемо зрозуміти, що «не визнання віри, богословські знання чи практикування таїнств» є гарантією участь в Божій славі, а «залученість у людську драму найменших братів і сестер». Таким чином, «шифром людяного є царственність Ісуса з Наразету, Який у своєму земному житті в усьому розділив з нами слабкість нашої природи, аж до того, щоб бути відкиненим, переслідуваним, розіп’ятим».
«Зрештою, притча про Страшний суд виявляє таємницю, на якій тримається світ: Слово стало тілом, тобто – цитую Елію Чіттеріо: “Бог хотів солідаризуватися з людством до такої міри, що кожен, хто торкається людини, торкається Бога, хто шанує людину, шанує Бога, хто зневажає людину, зневажає Бога”», – підкреслив кардинал Ґамбетті, зауваживши, що ця притча говорить нам про «найвищу гідність людяних вчинків, визначених з огляду на співчуття, солідарність, лагідність, близькість». «Християнська людяність робить Церкву домом усіх. Як же актуальними є слова Папи Франциска, сказані під час розмови з єзуїтами в Лісабоні 2023 року: “Всі, всі, всі покликані жити в Церкві: ніколи про це не забуваймо”», – мовив проповідник.
