27 квітня, у день Ювілею підлітків, відбудеться канонізація Карло Акутіса. «Він навчив нас, що наше життя здійснюється тут і зараз, а не лише після смерті», – розповідає Ватиканським медіа брат Томас Фрейдель OFMConv, відповідальний за Музей Скарбів базиліки святого Франциска в Ассізі.
У місті святого Франциска дедалі сильніше відчувається наближення великої події – канонізації Карло Акутіса, яка відбудеться у Неділю Божого Милосердя.
Брат Томас Фрейдель, хранитель Музею Скарбів базиліки святого Франциска в Ассізі, ділиться тим, яким був «рецепт святості» юнака, який помер від лейкемії у 15-річному віці.
«Блаженний Карло Акутіс по-справжньому збагнув, що означає бути християнином у повному сенсі цього слова. Передусім – це духовна спрямованість до Бога, яку можна назвати традиційною: молитва, Євхаристія, участь у Святій Месі, Розарій. А також – свідчення віри перед іншими, турбота про бідних і потребуючих», – зазначає брат Фрейдель.
Вказав шлях до Бога
Юний блаженний усвідомлено переживав Євхаристію як свою «автостраду до Неба».
«Коли людина помирає так молодою, вона зазвичай не залишає по собі письмової спадщини. Але у випадку Карло Акутіса його слова зворушують до глибини душі. Він казав, що Євхаристія – це зустріч із Богом, прийняття Христа, шлях, який веде до повноти життя, до досконалості з Богом. Це й була його автострада до Неба. І залишаючись на цьому шляху, ми маємо гарантію справжнього, повного життя», – пояснює брат Томас.
Життя у повноті – вже тут і тепер
Він нагадує, що у духовності Карло дуже чітко підкреслюється: «повнота» і «життя воскреслого» реалізуються вже тут, на землі.
«Наша віра, – говорить брат Фрейдель для Ватиканських медіа, – не є лише розрадою на майбутнє життя після смерті. І Карло Акутіс – яскравий приклад цього. Він знав, що життя у стосунку з Богом звершується вже тепер: з радістю, надією і довірою. Своєю дорогою віри слід іти, маючи за кінцеву мету те, що ми називаємо Небом – досконалість з Богом. Єдність із Христом, участь у Євхаристії – це надійний шлях до цієї мети. І саме у цьому образі автостради Карло неймовірно влучно передав свою особисту інтерпретацію віри», – додає монах.
Єднав серця своєю особистістю
Карло не був «ґіком», захопленим лише комп’ютерами, – він був абсолютно звичайною, живою людиною.
«Це кажуть усі, хто його знав. Він зовсім не був аутсайдером, а чудово вписувався у компанію своїх друзів. Грав у футбол тут, в Ассізі, і у школі в Мілані. Просто був тим, кого всі любили. Його поважали навіть ті, хто не вважав себе віруючими. Його життєрадісна й доброзичлива особистість торкалася сердець багатьох людей», – підсумовує брат Фрейдель.
