Десятирічний Роман зі Львова, який зазнав серйозних поранень внаслідок удару російськими ракетами по центру Вінниці у липні 2022 року, був гостем ватиканських медіа разом зі своїм батьком Ярославом. Із Світланою Духович з української редакції Vatican News він поділився враженнями про зустріч з Папою Франциском, що відбулася в понеділок, 3 лютого.
Роман, розкажи насамперед, що тобі подобається в Римі.
Найбільше мені подобається те, що я зустрівся з Папою Римським. Також мені подобаються маленькі затишні кафешки. Увечері вони створюють особливу атмосферу, і це виглядає дуже красиво.
Чи нагадує тобі це Львів?
Так, дуже схоже.
А яка їжа тобі найбільше до вподоби?
Найбільше мені подобається піца.
А морозиво?
Морозиво також чудове.
Ти вже вчетверте зустрівся з Папою Франциском. Він тебе, напевно, впізнавав?
Так, він мене впізнавав уже багато разів.
Яке враження в тебе залишилося від цієї зустрічі? І що ви сказали один одному?
Я привітався з ним англійською: “Доброго дня!” і обійняв його. Також дав йому подарунок, який мені дали зі словами, щоб я передав його Папі Римському.
Розкажи, будь ласка, в якому класі ти навчаєшся, який предмет тобі найбільше подобається і які в тебе хобі.
Я навчаюся в четвертому класі. Найбільше мені подобається математика, а також малювання.
А чим ти займаєшся у вільний час?
Я люблю малювати, особливо машини. Граю на баяні, іноді на губній гармошці, а коли є бажання – на піаніно. Але найбільше часу приділяю малюванню.
Наскільки я знаю, твій учитель з баяна – це твій тато. Так.
Як ти почуваєшся, коли тато – твій учитель?
Я вже звик до цього, адже він навчає мене чотири роки. Спочатку це було трохи незвично, але потім стало звичним.
Тато строгий учитель?
Так, дуже.
Але ця строгість, мабуть, тобі йде на користь?
Так, звісно.
А тобі подобається грати на баяні?
Так, подобається.
Останнім часом ти багато подорожував – побував в Італії, Німеччині. Ти також зустрічався з дітьми в цих країнах. Що вони запитували про Україну, і що ти їм розповідав?
Спочатку, коли я приїхав до Німеччини, мене питали: “Чому ти в масці? Як це сталося? Чому ти такий дивний?” Я відповідав їм, а згодом вони вже не ставили таких запитань, бо знали й розуміли ситуацію. Загалом питань було більше на початку.
Чи відчував ти підтримку з їхнього боку?
Так, підтримки було дуже багато.
Для багатьох дітей ти є прикладом. Ти пережив багато випробувань і продовжуєш рухатися вперед. А хто для тебе є прикладом? Можливо, це герой книги, фільму чи реальна людина?
Для мене прикладом є мій тато. Він навчає мене, як потрібно боротися, як діяти в різних ситуаціях. Головне, як він каже, – ніколи не здаватися.
Це дуже гарні слова. Якщо ти розповідаєш іншим про Україну, що ти говориш? Чому ти любиш свою країну?
В Україні я почуваюся спокійно, бо це моя рідна мова, мій дім. В інших країнах потрібно вчити інші мови, говорити ними, і це створює певний дискомфорт. А в Україні я можу вільно говорити своєю мовою, і це для мене дуже важливо.
Це дуже гарне відчуття. Тепер кілька запитань до вашого батька. Дякую, що прийшли до нас. Роман сказав, що ви для нього – герой. А звідки ви черпаєте натхнення?
Мені здається, що ми черпаємо силу одне в одного. Для мене прикладом є Роман – те, як він бореться, як мріє, як заряджає своєю енергією. Моє завдання – підтримувати його, допомагати, надихати. Разом ми будуємо плани, мріємо і втілюємо ці мрії в життя. Це дає нам сили йти вперед і не зупинятися.
Роман, яка твоя найбільша мрія?
У майбутньому я хочу сконструювати власну машину і навчитися нею керувати.
А яка ваша мрія?
Моя мрія, напевно, трошки інша. Я хочу, щоб Роман став справжньою людиною. Щоб його добро, оця його енергетика, яка є зараз, збереглася протягом життя, це дуже важливо. Для мене головне не те, ким він стане за професією, а те, щоб він залишався людиною.
Чим для вас були зустрічі з Папою Франциском у Ватикані?
Сьогоднішня зустріч була особливою. Папа звернувся не тільки до Романа, а й до мене. Він сказав, що мій обов’язок – передати синові силу духу, щоб він не зупинявся. Я не сподівався цього почути, але це було дуже важливо для мене, дуже приємне. Також він підкреслив значення сімейних цінностей, підтримки одне одного, щоб це збереглося. Це дійсно найважливіше.
Пане Ярославе, в Україні багато сімей переживають складні часи. Що б ви хотіли їм сказати?
Як Роман казав, не потрібно здаватися. Головне – планувати, ставити перед собою мету, спілкуватися, підтримувати одне одного. Найголовніше – мати мрію і працювати над її втіленням. Це допомагає рухатися вперед.
Наскільки вам легко просити про допомогу інших?
За останні два з половиною роки, після трагедії, я зрозумів, що навколо багато добрих людей. Багато хто допомагає сам, без прохань. Це дуже надихає, і я сам вчуся допомагати іншим. Життя стає легшим, коли відчуваєш підтримку.
Роман, твій тато сказав, що хоче, щоб ти виріс доброю людиною. А якою, на твою думку, має бути справжня людина?
Справжня людина має бути готовою допомагати, бути доброзичливою і розуміти тих, хто потребує підтримки.
Дякую вам за це інтерв’ю! Ярославе, чи хотіли б ви щось додати?
Дякую всім за підтримку, за добре ставлення до нас. Це дуже надихає і додає сил рухатися вперед. Ми раді, що мали змогу побувати у Ватикані, зустрітися з Папою. Це велика допомога для нас. Після таких зустрічей ми повертаємося додому з новими силами, відчуваємо цю благодать, яка є.
Чи Ви усвідомлюєте, що надихаєте інших людей і допомагаєте Україні?
Так, одне із завдань, яке ми перед собою також ставимо, це донести до інших людей те, що відбувається у нас в Україні, і наскільки можливо, звичайно, своїм прикладом показати, що не потрібно здаватися, потрібно йти вперед, і з Божою допомогою ми все подолаємо обов’язково.
Роман, сьогодні у Ватикані було багато дітей. Якби вони розуміли тебе, що б ти їм сказав?
Я би сказав, що як би не було важко, не варто здаватися. Треба йти вперед, і тоді ви досягнете своєї мети.
Ці слова важливі не тільки для дітей, а й для всіх нас. Це також мене буде надихати у моєму щоденному житті. Дякую тобі!
