2 листопада у спомин Всіх померлих вірних у деяких дієцезіях є традиція, що єпископи разом із духовенством, богопосвяченими особами та вірянами заносять молитву за померлих на одному з міських цвинтарів.
Попри тривалі та часті тривоги у столиці та інших областях, протягом дня 2 листопада, духовенство та віряни громадились на цвинтарях на молитву.
У Одесі молитва за участі ординарія єпископа Станіслава Широкорадюка OFM відбувалась на ІІ Християнському цвинтарі.
У Харкові молитва відбулась на Алеї Слави 18-го цвинтаря. Щораз більше тут майорить прапорів над могилами захисників та захисниць. Звертаючись до зібраних у проповіді, ординарій Харківсько-Запорізький єпископ Павло Гончарук зазначив: «Ми сьогодні зібралися тут, на цьому місці, де поховані тіла наших близьких, знайомих, друзів, рідних. Також згадуємо у своїй пам’яті тих, хто похований на інших кладовищах. Наше перебування тут є не лише виразом пам’яті, але й проявом нашої віри. Віри, яка не базується на філософії, ідеології чи якихось абстрактних ідеях. Ми несемо радісну звістку: смерть – це не кінець. Смерть – це не вирок». Він також підкреслив, що справжньої смерті досвдічуємо тоді, коли не маємо живих відносин із Богом. «Бажаю, щоб ми ще більше відкривали свої серця для Бога і шукали те, що нас із Ним поєднує. Бо ті, хто перебуває з Богом, перебувають близько з тими, хто вже відійшов у вічність. Той, хто йде у Дім Отця, завжди є з нами, бо Бог є з нами!» – підсумував проповідник.
На Байковому цвинтарі у Києві молитву за померлих очолив ординарій Київсько-Житомирський єпископ Віталій Кривицький SDB. У проповіді єпископ зазначив, що мудрість – це дивитись на речі очами Бога та оцінювати за Його критеріями. «Коли ми приходимо на цвинтар, молимось за наших близьких померлих, не дивімося назад, на ту історію, яку ми вже пройшли. Дивімося на те, до чого Господь нас закликає, закликає до надії. Ми сьогодні стаємо перед Господом, який для нас є Дорогою, Правдою і Життям. Що Він скаже – це буде правдою, до чого запросить – це буде дорогою. Запросімо Його до наших бід, до нашої війни, не лише зовнішньої, а й внутрішніми …», – закликав єпископ та заохотив до молитви за загиблих захисників.
Цього дня також відбулось посвячення оновленої могили о. Петра Жмигродського. Який будучи настоятелем парафії св. Олександра у Києві, спричинився до заснування нової київської парафії та організації будівельного комітету, який займався зведенням костелу св. Миколая.
Ординарій Луцький єпископ Віталій Скомаровський 2 листопада очолив Святу Месу на цвинтарі селища Гаразджа. У проповіді єпископ нагадав, що ми не тільки молимося за померлих, дякуючи за їхній дар життя, але також вимолюємо прагнення неба для себе. Після цього, на Алеї Захисників зібрані помолились Коронку до Божого милосердя. 3 листопада ординарій очолив Святу Месу на міському цвинтарі по вул. Рівненській. Тут знаходиться єдина могила католицького священника – отця Яна Рутковського (останній повоєнний парох Луцька).
У Львівській архідієцезії молитва за померлих відбувається 1 і 2 листопада. 1 листопада митрополит Львівський архієпископ Мечислав Мокшицький очолив молитву за померлих на Цвинтарі Оборонців Львова (Личаківський цвинтар).
2 листопада Свята Меса звершувалась на Янівському цвинтарі біля могили святого єпископа Юзефа Більчевського. Євхаристію очолив митрополит Львівський Мечислав Мокшицький, проповідь виголосив єпископ-помічник Едуард Кава OFMConv. «Ми традиційно збираємося в цей день на Месу біля святого Юзефа Більчевського; наш вівтар поставлений біля підніжжя його гробу, що дуже промовисте, – зазначив єпископ Едвард. – Варто усвідомлювати, що ми стоїмо біля гробу Святого. Що як єпископ Більчевський заслужив собі ще за життя на славу святого, так і кожен з нас покликаний до того, щоб бути святим: бути людиною глибокої віри. Святі, які нас супроводжують, кажуть нам, що ми, як люди, що живуть у такі тяжкі часи, потребуємо особливої довіри до Бога».
Цього ж дня ввечері в катедрі була звершена Свята Меса. У проповіді митрополит Мечислав наголосив: «У перспективі того, що все минуще, ми стаємо сьогодні у цій катедрі над могилами пастирів нашої архідієцезії та згадуємо їх із задумою. Ми згадуємо також і наших близьких, які вже відійшли і розуміємо, що з кожним роком тих, що опинилися по той бік життя все більше і могил, які ми відвідуємо теж все більше, як і свічок, які запалюємо у ці дні на кладовищах. Ми зі страхом та неспокоєм думаємо також і про власну смерть. (…) Проте смерть не є ані остаточним кінцем, ані катастрофою. Вона є початком, а не кінцем життя. А померлі є мешканцями блаженної вічності, якщо керувалися у житті принципами віри, збудованої на Заповідях та Святому Писанні. Це саме до них Христос каже: «Нехай не тривожиться серце ваше. У домі мого Отця багато жител. Якби так не було, то я сказав би вам. Іду приготувати для вас місце».
Після завершення Святої Меси у крипті катедри, на могилах похованих там пастирів Львівської архідієцезії, відбулася молитва за померлих.
