Розмова з виконавчим директором релігійної місії «Карітас-Спес Україна» та делегатом провінціала делегатури Матері Божої Фатімської Товариства Католицького Апостольства отцем В’ячеславом Гриневичем SAC про його служіння в Карітас-Спес, Ювілейний рік та душпастирство паллотинів в часі війни в Україні.
Як Виконавчий директор «Карітас-Спес» як можете підсумувати діяльність Релігійної місії у 2024 році? Які напрямки у діяльності є пріоритетними на 2025 рік?
Дати надію. Нести Caritas (Любов) у Spes (надії) для спраглих. Крім цього, як і раніше, основним залишаються допомога людині в потребі, щоб також ті ресурси та можливості, які нам надають партнери, реалізувати прозоро в Україні. Це вже не така кількість партнерів яка була в попередні роки, але нам дуже важливо зберегти досвід команд (більше 30 локальних команд), та побудувати міцний фундамент цінностей.
А загалом, то 2025 рік, то – рік надії. Не лише для нас, для Католицької Церкви, але і все наше українське середовище повне прагнення надії. Ми намагаємося якось втримати цю надію. Так, маємо бажання спіймати цю надію в політичних натяках на те, що війна може завершитися, на військові успіхи… Але насправді, я думаю найбільш таким сталим і важливим, це мати ту надію, яка не згасає. Це те що є вічне – надія на Господа Бога.
Наша Церква переживає 2025 рік під знаком чесноти надії. У цьому контексті, що для Вас особисто означає бути знаком надії для інших?
Для мене особисто знак надії – це вміти бачити, показувати горизонти і вести за собою. Надія – це те, що дає можливість рухатися, йти вперед, не втрачати сил, це те, що і горизонт. Як я вже попередньо говорив, що на жаль без горизонту, без надії ми блукаємо в просторі й не знаємо куди рухатися. Озираючись назад часто бачимо те, що вчинила з нами війна, бачимо близьких, яких втратили, бачимо ті плани, які загубились за тривогами. Натомість надія дає можливості бачити цю перспективу, певен кінець, дає можливість розрахувати сили. Ось для мене це є надією. А людина надіється, перше та, яка сама має горизонт, а інша – вміє вести за собою тих, хто його втратив. Ось для мене, це людина надії.
Чи плануються якісь спеціальні заходи з нагоди Ювілейного 2025 року у делегатурі Матері Божої Фатімської?
І з таких особливих заходів, які плануються у нас в делегатурі, то це генеральна візитація. Для нас це також, такий момент надії, тому що ми чекаємо на наших настоятелів і що їхній візит сповнює нас знаками надії. Тому що завжди візити партнерів, настоятелів, друзів це те, що дає підтримку. Окрім того, ми як Товариство Католицького Апостольства, як паллотини беремо участь в житті Церкви, в активностях які пропонує Церква на цей час. Співбрати планують організацію різних паломництв, днів зосереджень присвяченому темі Ювілейного року.
Насправді є багато ініціатив, які продиктовані самою Церквою. Наприклад, у нас в Довбиші та Одесі є санктуарій Матері Божої Фатімської, які в Ювілейному році стають місцем де можна отримати відпусти. Також наш співбрат отець Леонід Ярошинський SAC є членом комісії, яка організовує онлайн конференції за участі іноземних спікерів для священників та богопосвячених осіб. Це є таким джерелом надії. Ми служимо Церкві, яка реалізовує ці плани за нашої участі.
Як Ваша делегатура відповідає на виклики, що пов’язані з війною в Україні?
Ми маємо підтримку наших братів, які є за межами України. Для нас це є знаком великої солідарності, що підтримують нас і ті цілі, які ми маємо. Передусім ми зараз реалізуємо проєкт, який скерований на підтримку ветеранів та їхні родини у Житомирі. Відповідає за нього отець Анатолій Сіцінський SAC. Також у нас є осередок в Білогір’ї, там отець Павло Горай SAC реалізовує благодійні ініціативи, активно розвиває волонтерський рух. Наші священники в Одесі допомагають людям в лікарні та відповідають на запити медичного закладу. В Києві готуємо відкриття соціальної пральні. У Житомирі наша парафія завдяки підтримці Карітас-Спес Україна провадить Центр для дітей, який відвідує близько 150 діток, які отримують допомогу психолога, логопеда, соціального працівника. Але найважливішим є те, що ми служимо, духовним керівництвом, сповіддю для тих, хто втратив надію, хто чекає дітей з війни, хто шукає Господа в цей непростий час. І це є нашим завданням, щоби дати людині можливість зустрітися з Ісусом Христом, яке ми намагаємося виконувати вірно як говорив св. Вікентій Паллотті «Для нескінченної Слави Бога».
Максим Железницький
