Білогір’я: католицький монастир перетворився у школу

Білогір’я: католицький монастир перетворився у школу

Монастир отців паллотинів у Білогір’ї на Хмельниччині став місцем навчання учнів двох 11-их класів.

Коли мав початися навчальний процес, то у Білогір’ї він був під загрозою зриву через відсутність у школі укриття. Батьки та діти, особливо випускники, хотіли, щоб це було очне навчання і почали шукати різні можливості. Вони звернулися до отців паллотинів, що опікуються римсько-католицькою парафією святого Вікентія Паллотті, оскільки костел, що вже понад чотири сотні літ височіє у центрі цієї місцевості, та стіни монастиря дають можливість перебувати у безпеці.

Ця ініціатива одразу великодушно була підтримана ченцями і відтепер галас школярів та заповнені приміщення стали звичними речами для монастиря. Зараз тут створені відповідні умови для проведення навчального процесу.

«Чужих дітей не буває. Це наші діти. Вони тут, можна сказати, виросли, – поділився своїми думками о. Павло Горай SAC. –  Праця з дітьми – сьогоднішня основа нашої роботи. В складний час ми маємо бути єдиними і робити усе можливе, щоб наші діти мали змогу навчатися та розвиватися, бо це майбутнє України!»

Монастир став немов «великий вулик»: тут мешкають отці-монахи Товариства Католицького Апостольства, 11 внутрішньо переміщених осіб, а також тут є родинний дім, де живуть діти та монахині бенедиктинки-місіонерки, що ними опікуються.

Цього року родинний дім відзначає 10-ту річницю свого функціонування. Планувалося святкування цієї річниці, але у зв’язку з повномасштабною війною, яку переживаємо зараз всі, на це прийде час згодом.

Частина старовинного домініканського храму відремонтована і там кожного дня відбуваються богослужіння, а все інше ще у підвішеному стані, оскільки на це треба багато коштів. Сам монастир теж ще потребує ремонту, але він у такому стані , що його більшу частину можна використовувати.

«Були плани на молодіжний центр. Перед війною у нас був цікавий проєкт, щоб зібрати все те, що десь там діялося, в одному місці. Ми вирішили один поверх (це половина монастиря), використати для цього, але у це внесла корективи війна, її активна фаза. Тепер там живуть переселенці. Також маємо мультимедійний зал, де майже кожного дня вони дивляться фільми. Він відкритий для всіх бажаючих. Цей зал маємо завдяки нашій молоді, яка активно попрацювала для цього: вони брали участь у різних вишколах і виграли кілька проєктів», – розповів о. Павло, відповідальний за родинний дім.

У подальшому планується капітальний ремонт, щоб зробити такий центр для дітей та молоді з окремим входом, з доступом для людей з обмеженими можливостями. «Але зараз це все на паузі… Господь Бог знає, що робить, – підсумував отець. – На все прийде час!»

Текст: Тетяна Решетар

Фото: о. Павло Горай SAC

Схожі новини:

Поширити новину: