Зустрічаємося зі священником одразу після реколекцій для українців у Любліні. Коридори порожніють, стає тихо, а в повітрі ще відчувається запах кави та спокою. Обираємо затишне місце для розмови і починаємо обговорювати виклики, з якими стикається українське душпастирство в цьому особливому місті.
Слава Ісусу Христу! Розкажіть, будь ласка, трохи про себе: як ви потрапили до Любліна і почали співпрацю з українським душпастирством?
Мене звати отець Вадим Здоров, я є священником з Кам’янець-Подільської дієцезії. Уже півтора року допомагаю в душпастирстві українців у Любліні. Сюди я приїхав на навчання до Люблінського католицького університету, де зараз здобуваю ліцензіат з теології духовності.
Люблін – це велике місто неподалік українського кордону, і тут проживає багато українців. У нашому душпастирстві ми відкриті для всіх, незалежно від віросповідання, але для тих, хто хоче пізнати Бога.
Коли я приїхав, то познайомився зі спільнотою при храмі католицького університету, де служить отець Ян Гано зі Львівської архідієцезії. Він і є головним координатором душпастирства, і я долучився до допомоги. Основною подією є Свята Меса українською мовою щонеділі о 9:30. Це дуже важливо для людей – я не раз бачив їхні усмішки чи навіть сльози, коли вони могли молитися рідною мовою.
Які інші ініціативи організовує душпастирство в Любліні?
У нашому душпастирстві є багато заходів:
Літургійний хор. Хор співає під час недільних Служб. Ми запрошуємо всіх, хто хоче співати або навчитися. Щосуботи проводимо репетиції.
Катехизи. Це зустрічі, де ми глибше пізнаємо віру. Люди, особливо після початку війни, почали більше цінувати життя і ставити запитання: «Чому я живу? Для чого молитися? Що означає Святе Письмо?». Ми проводимо катехизи щосуботи о 16:00, запрошуючи всіх бажаючих.
Спільні поїздки та святкування. Наприклад, у вересні ми організували поїздку в гори у Закопане, а зараз готуємося до Андрійок – свята перед Адвентом із літургією, веселощами та спільною вечерею.
Різдвяні колядування. Минулого року ми організували святкове колядування після недільної літургії. Це було на території католицького університету, і зібралося дуже багато людей. Ми плануємо зробити це знову – з хором, музикою, смаколиками, мандаринками й родинною атмосферою.
Важливо зазначити, що велику частину роботи в Українському душпастирстві виконують світські особи – добродії, які допомагають організовувати заходи, підтримувати спільноту та дбати про потреби парафіян.
Ви згадували про реколекції. Розкажіть, будь ласка, як вони проходили?
Нещодавно ми провели перші реколекції для українців у Любліні. Це був інтенсивний духовний час – три дні катехиз, наук, молитви й конференцій.
Це був курс «Нове життя», який є реколекціями про основи християнської віри. Ми говорили про те, що віра – це не лише виконання моральних правил. Вона базується на тому, що Бог є любов. Якщо цей фундамент не міцний, то як і будинок із поганим фундаментом, віра може «тріщати».
Особливо цінним було спілкування. Люди ділилися своїми свідченнями про те, як вони переживають Божу любов у своєму житті. Це була і теорія, і практика: Слово Боже і життєві приклади.
З якими викликами ви стикаєтесь у душпастирській праці?
Головний виклик – це спілкування з людьми, які шукають глибшого розуміння своєї віри. Багато з них ставлять прості, але дуже важливі запитання: «Чому віра важлива?», «Що таке молитва?».
Для мене це був виклик, адже я виріс у віруючій родині, і багато речей для мене є очевидними. Але пояснити найпростіші істини, як-от значення літургії або чому ми робимо знак хреста, – це завжди нагода задуматися й самому зростати духовно.
Що ви порадите молодим людям, які щойно приїхали до Любліна й шукають спільноту?
Не забувайте, що ви не самі. З вами завжди є Бог, а в Любліні багато щирих і добрих людей, які готові підтримати.
Приєднуйтесь до спільноти. Ми запрошуємо вас на недільні Служби, зустрічі молоді, катехизи й інші заходи.
Пам’ятайте, що ви важливі. Кожен із вас може збагатити спільноту своєю присутністю й талантами. Ваша участь не лише додає життя нашим зустрічам, а й допомагає нам краще зрозуміти один одного.
Душпастирство українців у Любліні функціонує під патронатом Фундації Lux Vitae. Це не лише місце молитви, а й живий простір підтримки, віри та надії.
Розмова з отцем Вадимом Здоровим залишає глибокий слід. Його щирість, любов до людей і відкритість до викликів надихають. Кожна зустріч, Меса, катехиза чи спільне святкування нагадують, що віра не просто оживає у спільноті – вона стає міцнішою, об’єднує та дає сили рухатися вперед.
Отець Вадим завершує словами, які, здається, підсумовують усе: «Пам’ятайте, що кожен із вас важливий. Разом ми створюємо родину, яка тримається на любові Божій і взаємній підтримці».
Розмовляла Людмила Вікулова
