Блаженний Теодор Ромжа від 1944 до 1947 року був очільником Мукачівської греко-католицької єпархії. Попри короткий час служіння, пастир відзначався ревністю у служінні Христу та довіреній йому пастві. Вірність єпископа Теодора Істині та Христовому вченню перетворила його на ворога тодішньої державної влади. Наслідком цього став замах на єпископа Ромжу 27 жовтня 1947, що стався у с. Іванівці (Мукачівський р-н).
Саме на місці замаху на єпископа та священників, які його супроводжували, щороку в останню неділю жовтня, коли відзначається неділя Христа Царя (МГКЄ), відбувається молитва. Цього року у Божественній Літургії взяв участь ординарій Мукачівської дієцезії єпископ Микола Лучок ОР. Він також виголосив до присутніх проповідь. Оскільки цього дня особливим чином вшановували Христа Царя, то єпископ нагадав про характеристики Царства Божого та царства людини. Звернувшись до зібраних він запитав, яке царство будуємо? Ті люди, які будують царство в цьому світі – не розуміють, що значить Царство Боже, вони закриті на присутність Христа Воскреслого. «Царі цього світу Царство Христове не можуть перемогти. Звісно, вони можуть прийти і кривдити наше тіло. Знаємо всі історії як Ісуса, так блаженного Теодора, і багатьох інших мучеників. Коли цар цього світу не витримував їхнє служіння, приходив, щоби кривдити їх тілесно. Царі цього світу можуть кривдити нас тілесно, можуть мучити і катувати наші душі, можуть мучити нас психічно, можуть нас обмежувати, лякати, переслідувати, а навіть наше тіло можуть вбити, але не можуть ввійти до нашого серця. У нашому серці є лише той, кого ми туди пускаємо … Якщо ми відвернемося від Христа, будемо боятися втратити владу, втратити життя, ми почнемо комбінувати, боятися. Страх навіює у наше серце князь темряви», – зазначив єпископ Микола.
На завершення проповідник підкреслив, що добра новина є в тому, що людина сама вирішує, хто буде царювати в її серці і яке царство вона будує. «Блаженний Теодор будував Царство Христа воскреслого. Хоча коротко прожив, можна сказати, тут на землі, не довго служив як єпископ … Він інтенсивно, віддано будував не царство цього світу, а Царство Христа Воскреслого через своє служіння, своє навчання і свій приклад. Це не сподобалося князеві цього світу. І нам із цим потрібно жити, князь цього світу періодично набирає собі владу через своїх людей. Потрібно бути готовим, що може нас лякати, може нас позбавити якихось земних благ, але перемога Христа Воскреслого дає силу нам встояти, якщо ми дуже сильно з Воскреслим з’єднаємось».
Молитва подяки за дар життя і мучеництва блаженного Теодора об’єднала вірян з навколишніх парафій разом із духовенством на чолі з єпископом-помічником Мукачівської греко-католицької єпархії Нілом Лущаком.
Для довідки: Блаженний єпископ Теодор Ромжа (14 квітня 1911, с. Великий Бичків – 31 жовтня 1947, Мукачево) очолив і стійко провадив єпархію в найкритичніший період, коли внаслідок заборон і тяжких утисків йшлося до її знищення. Жертвою переслідувань, яких зазнавала Церква, став і єпископ-мученик Ромжа, що являв священству і вірникам приклад непохитної відданості та витривалості. Ісус був тим, кого він полюбив понад усе, Він був кріпістю його волі у боротьбі з безбожниками, твердинею, яка дала його вірі непохитну основу та прибіжищем у важкі хвилини земного мандрування до Вічного Життя. Керівники безбожної влади бачили, що Теодора від Христової Церкви на землі може відірвати лише одне – смерть. Цей правдивий висновок призвів до того, що 27 жовтня 1947 р., у понеділок, близько 9-ї години був зроблений замах, у результаті якого Преосвященного владику Теодора та його супутників було важко поранено, і лише завдячуючи Божому провидінню терміново доставлено до мукачівської лікарні. Кров мученика скропила землю Закарпаття, щоб «дерево Церкви», яке росте на ній, принесло плоди.
Вранці 31 жовтня 1947 року владика Теодор у лікарні прийняв Святі Тайни Сповіді та Євхаристії, не знаючи, що зробив це востаннє у своєму житті. Через кілька годин його отруїли, внаслідок чого вночі незадовго до півночі, серце Теодора зробило останній удар, розголошуючи: «Вмерти за Христа – це вічно жити». 4 листопада 1947 року вірники та священники єпархії віддали останню честь своєму єпископу-мученику Теодору. Його тіло поклали у крипту Ужгородського кафедрального собору, щоб спочивало воно там до воскресіння з мертвих.
27 червня 2001 року у Львові Святіший Отець Йоан Павло ІІ об 11 год. 47 хв. проголосив священномученика Теодора Блаженним, щоб ціла Церква вшановувала пам’ять цього безстрашного Христового воїна, просячи заступництва для себе та інших.
День вшановування пам’яті блаженного священномученика Теодора – 31 жовтня.
За матеріалами сторінки Мукачівської греко-католицької єпархії
