«Церква в Німеччині вмирає… чому б нам не вивчати досвід Церкви в Нігерії?» – запитує єпископ США Роберт Баррон в інтерв’ю на заснованій ним євангелізаційній платформі Word on Fire. Єпископ Віноа-Рочестер є одним з делегатів Синоду єпископів Конференції католицьких єпископів США (USCCB) з питань синодальності у Ватикані.
«Минулого року на Синоді єпископів я запитав в одній з малих груп: Чому ми так зациклені на Церкві в Німеччині? Так, йдеться про «зацикленість» – синодальний спосіб; на тому, що роблять німці, єпископи – [але] Церква в Німеччині вмирає. І я сказав у нашій групі: «Чому б нам не вивчити Церкву в Нігерії?». Адже 94 відсотки католиків в Нігерії ходять на Месу щонеділі. Ми є периферією Церкви в Європі та Північній Америці. В Африці та деяких частинах Азії Церква справді жива: вона зростає, люди ходять на Месу, семінарії переповнені. Чому б нам, як Синоду, не вивчити Церкву в Африці і не запитати себе, чого ми можемо навчитися з їхнього досвіду?» – каже в інтерв’ю єпископ Баррон, який з 1992 року є професором систематичного богослов’я в Університеті Saint Mary of the Lake.
Єпископ також є автором понад 30 книг, а його відеоролики на YouTube регулярно охоплюють дуже велику аудиторію, і він має близько трьох мільйонів підписників лише у Facebook. Папа Франциск призначив його єпископом-помічником Лос-Анджелеської архідієцезії у 2015 році та єпископом Віноа-Рочестерським у 2022 році. У Конференції католицьких єпископів США (USCCB) він очолює важливу Комісію у справах мирян, подружжя, сімейного життя та молоді. Наразі, як і минулого року, він є одним з делегатів Конференції католицьких єпископів США на Синоді Єпископів у Ватикані. Він опублікував відеоінтерв’ю на своєму каналі YouTube під назвою «П’ять уроків, які можна винести з досвіду Церкви в Африці».
На думку єпископа Баррона, сприйняття африканського досвіду Церквою, зосередженою на Європі, є процесом, який тільки починається. Він, який сам є богословом, критикує той факт, що богослов’я стало занадто академічним і було «відокремлене від реальності Церкви». «Я б радше послухав нігерійського богослова, ніж німецького, який би визнав це так відкрито», – пояснив єпископ Баррон, коли нігерійський богослов доповідав на Синоді про «живий досвід» помісної Церкви.
Серед іншого, єпископ Баррон розглядає вплив лібералізму на богослов’я, наприклад, у Фрідріха Шлейєрмахера (1768-1834) та інших богословів, в тому числі і в XX столітті, де основним імпульсом було повернення надприродного до природного, «з вірою в те, що світ тоді буде нас слухати». Але, на мою думку, все якраз навпаки: світ слухає нас, коли ми пояснюємо наше послання… Євангеліє. Моє головне завдання – не зробити так, щоб я подобався культурі чи вона реагувала на мене, а пояснити, що Ісус Христос воскрес із мертвих. Іноді культура буде сприйнятливою до послання, іноді ні… але це не означає, що потрібно підлаштовувати послання під культуру».
Єпископ Баррон виступає за те, щоб підтримувати богословську і моральну ортодоксію і не відходити від церковного вчення. Тут він посилається на концепцію « афірмативної ортодоксії» кардинала Тімоті Долана, архієпископа Нью-Йорка, тобто ортодоксії, яка вимагає згоди. Безумовно, є місце для реагування на сучасні проблеми; це «здорова інкультурація», як це завжди робила Церква.
Єпископ Баррон вказує на відданість євангелізації/християнізації середовища культури. Йдеться про те, щоб нести Євангеліє туди, де формується культура, наприклад, у сферу розваг, влади, мистецтва. Завжди слід євангелізувати людей, а не абстракції, і можна спробувати достукатися до людей, які формують культурну матрицю.
Єпископ Баррон виступає за те, щоб хвалити Церкву публічно, а критикувати її приватно. Особливо сьогодні, в епоху Інтернету, надзвичайно демотивує, коли хтось хоче дізнатися більше про віру, а стикається з негативним образом Церкви. «Ми об’єднуємося проти світської культури, яка часто реагує на нас агресивно і вороже», – зазначає він і водночас застерігає, щоб ми не боролися самі з собою, бо Церква, яка перебуває в конфлікті сама з собою, завжди є неефективною».
Єпископ Баррон закликає до відваги перед обличчям опору. Журналіст процитував дані сайту Vatican News про те, що за останні 15 років понад 15 000 нігерійців були вбиті за свою віру, а 18 000 храмів були спалені. Єпископ Баррон вказав на зауваження Тертуліана про те, що кров мучеників є насінням для нових християн – «і ви бачите це знову» – перед обличчям цієї глибоко трагічної ситуації. «Це одна з причин, чому Церква в Нігерії процвітає: вона сміливо стоїть твердо у вірі. Кожного разу, коли я зустрічаю нігерійця, я кажу: «О! Ви зі святої Нігерії», тому що Нігерія зараз є «місцем справжньої святості в житті Церкви».
Інтерв’юер додав: «Дозвольте мені запитати вас прямо, чи всі ми, католики, повинні бути готові померти за нашу віру?». Єпископ Баррон відповідає ствердно: – «Іди за мною», – каже Господь, і Його шлях веде на хрест, деякі з нас покликані зробити це в найрадикальніший спосіб. Єпископ Баррон також стверджує, що «ми повинні насправді сісти біля підніжжя Африканської Церкви і запитати, чого ми можемо навчитися з вашого очевидного успіху».
Інтерв’юер вже вказав у своєму вступі, що, за даними католицького журналіста Джона Аллена, порівняння кількості відвідувачів щотижневих мес показало, що тільки в трьох країнах кількість присутніх на них: Нігерії, Кенії та Демократичній Республіці Конго, становить 80 мільйонів осіб (що займають місця на лавках) – тобто на 25 відсотків більше, ніж у всій Європі і всій Північній Америці, включаючи США, разом узятих.
Переклад за КАІ
